Salta il testo dell’articolo
Одного спекотного полудня вся родина спала , а Наталка лежала в саду в траві . Біля паркану цвіли жовті й темно - червоні троянди , і над ними літали бджоли . За парканом , у саду Маєвських , лежав Орядин , накривши обличчя капелюхом . Він почув її голос і радісно підійшов до паркану . — Ви сьогодні такі гарні , ніби саме щастя ! — сказав він . — Що з вами сталося ? Вони довго говорили через паркан , як колись говорили в саду . Орядин казав , що вже не вірить ні в які ідеали і хоче тільки спокою . Він думав покинути навчання і жити на селі , у своєму господарстві . Наталка казала , що він ще ожиє і стане сильним , бо тепер має землю і гроші . — Я хотіла б , щоб усі русини були орлами ! — сказала вона з блиском в очах . — Орли літають без товариства , — засміявся він , — а люди не орли . Тоді вона сказала йому , що вже не наречена Лордена і скоро поїде працювати . Орядин зблід , а потім схопив обидві її руки і притягнув до себе . — Ходіть зі мною на село , Наталко ! Ви ж знаєте , що я вас люблю . Будьте моєю ! — Тепер я не можу , — відповіла вона , не дивлячись йому в очі . — Чому ? Хіба ви вже зовсім мене не любите ? — Мені ще треба самій боротися , і вам теж . Може , колись пізніше . — Я не вірю ні в яке « колись » ! — крикнув він . — Я хочу вас тепер , такою , як ви стоїте переді мною ! — Я нікого не любила , крім вас , — сказала Наталка . — Але я хочу пожити іншим життям , ніж досі , і я ще так далеко від свого полудня . — У вас немає почуття дійсності , — гірко сказав він . — Моє полудне тепер ! А коли ні , то воно для мене вже ніколи не настане . Він обернувся і пішов , сміючись злим холодним сміхом . Наталка впала в траву , а довкола спокійно дзижчали бджоли і світило гаряче сонце . Але в її душі шуміла буря , і вона довго не могла підвестися . VIII . Прощання з домом Наталка написала Лорденові лист , що не вийде за нього заміж . Через кілька днів він приїхав сам , і тітка покликала Наталку до вітальні , де вже сиділи всі . — Нам усім цікаво , що ти тепер думаєш робити ? — холодно спитала тітка . — Сьогодні ввечері я піду з вашого дому , — відповіла Наталка . — Я знайшла роботу в місті і за два дні поїду туди . Тітчине обличчя наче задерев’яніло , а Лорден аж відкрив рота . Дядько мовчки курив люльку , і очі в нього блищали від сліз . — Ти справді хочеш нас покинути , Наталко ? — спитав він . — Не гнівайтеся , дядечку , але я мушу йти , — сказала вона і поцілувала його руку . Тоді Лорден попросив усіх ще на хвилинку залишитися , бо хоче сказати щось важливе . Він підійшов до тітки і попросив у неї руки Лени . Тітка аж засяяла від щастя , а Лена почервоніла і простягла йому обидві руки . — Що стосується любові , то я ніколи не мала цієї поетичної хвороби , — сказала Лена . — Як і я ! — радісно вигукнула тітка . Потім тітка гордо сказала Наталці , що прощає їй усе і вона може лишитися в домі . — І я тобі прощаю , — додала Лена , пригорнувшись до Лордена . — Що ви хочете мені простити ? — спитала Наталка тремтячим голосом . — Те , що ви отруїли мені найкращі роки молодості ? — Тепер я тебе не прощаю , а проклинаю ! — закричала тітка . — Геть з моїх очей , невдячна !
Indietro Pagina 7 di 12 Pagina 7 di 12 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
