Salta il testo dell’articolo
I . Бабусина онука Люди дивуються , що я весела , і думають , що я горя не знала . А я просто така вродилася : коли мене били , я плакала , а потім трохи подумаю і знову сміюся . Якби я за кожною бідою плакала , то давно б уже виплакала очі . Батька й матері я не пам’ятаю , бо росла сиротою серед чужих людей . Важкої роботи мені не давали , але про мене часто забували : чи я не голодна , чи мені не холодно . Коли мені було десять років , мене взяли до панського двору . Стара пані була тиха й спокійна , бо вже ледве ходила , а говорила так , що відразу й не зрозумієш . Цілий день вона сиділа на ґанку , а вночі охала та стогнала . Жили ми в неї спокійно , тільки з двору нас не пускали навіть до церкви . — Ще встигнете Богу молитися , — казала пані . — Вам до смерті ще далеко . Цілими днями ми , дівчата , сиділи в дівочій кімнаті й шили , а навколо було так тихо , ніби все хтось зачарував . Робота набридала так , що аж пекло всередині , але що ти зробиш ? Ми дякували Богу хоч за те , що нас не били десять разів на день , як в інших панів . Часом нам ставало весело без жодної причини , аж серце тремтіло , і ми ледве стримували сміх . То прив’яжемо котрусь косою до стільця , то інша встане й тихенько танцює , щоб пані не почула . Чого ми тільки тоді не вигадували ! Рідних у старої пані не було , крім однієї онуки , яка вчилася в Києві , у якомусь . . . ледве вимовиш . . . ін - сти - ту - ті . Онука часто писала бабусі листи , і стара читала їх щодня , то плачучи , то сміючись . Одного разу онука написала , що навчання вже скінчилося і за нею треба їхати . Боже , який тоді рух почався в домі : ми білили стіни , мили вікна , прибирали кожен куток ! Панночка приїде , буде в нас панночка ! Стара пані від тієї звістки ніби одужала , бо ходила з кімнати до кімнати й виглядала в кожне вікно на дорогу . А нас посилала за село дивитися , чи не їде онука , і нам цього тільки й треба було ! Ми бігли полем , наче летіли , і дихали волею , а зелений степ ніби тікав від очей кудись далеко - далеко . Ми рвали квіти , плели вінки й несли їх на голові аж до самого двору . А біля воріт швидко знімали ті вінки й кидали , і так нам їх було шкода ! II . Панночка вибирає служницю Нарешті панночка приїхала , і яка ж вона була гарна з лиця , здавалося , і не намалюєш такої красуні ! Стара пані обняла її й довго не випускала з рук . Вона водила онуку по кімнатах і все їй показувала , а панночка тільки крутила головою на всі боки . За столом стара і плакала , і раділа , і частувала , і розпитувала про все . А ми стояли за дверима й слухали , яка ж у нашої панночки вдача . — Чого ж тебе там навчили , моя дитино ? — питала стара . — Ой , бабусю , не нагадуйте мені про те навчання , бо нас там мучили всякими дурницями ! — відповіла панночка . — Навіщо мені знати , як по небу ходять зорі чи як живуть люди за морем ? Мені треба знати , як себе між людьми показати ! — Але ж за тебе платили добрі гроші , серце , а що буде , як ти все забудеш ?
Indietro Pagina 1 di 11 Pagina 1 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
