Salta il testo dell’articolo
— А пані ? — спитав Прокіп . Пан зітхнув , подумав і сказав , щоб ми йшли за ним . Він повів нас у кімнати , повні гостей , а Прокіп ішов за ним і міцно тримав мене за руку . Пані сиділа в кріслі , глянула на нас і гнівно спитала , що це таке . — Я вже дозволив , тож не бороні й ти , кохана , — сказав пан . — Бог дав нам щастя , хай і вони будуть щасливі ! Пані мовчала й кусала губи , а полковник , уже добре напідпитку , загудів , як труба : — До пари , до пари , обоє гарні ! Треба їх повінчати , кумо ! Усі гості підхопили за ним , і пані мусила сказати : « Та нехай собі » . Ми швиденько , без жодного весілля , повінчалися , поки пані не передумала . Вона дуже сердилася на пана , що він її так підвів , а мені пригрозила , що я ще за це заплачу . « Нехай буде , що буде , — думала я , — зате ми тепер разом ! » Як мені було радісно , що тепер можна при людях глянути на нього , бо він уже мій ! Я лишилася служити пані , як і раніше , а вона знущалася з мене ще більше . Вона все питала , чи краще мені тепер у заміжжі , а Прокіп ставав дедалі похмурішим . — Тяжко мені було без тебе , а з тобою ще тяжче , — казав він , — бо щодня чекаю , що тебе скривдять , а боронити не маю сили ! — Удвох ми все переживемо , Прокопе , бо вдвох завжди легше , — казала я . І він усміхався й обіймав мене . X . Яблука для дітей Так ми жили з бідою й журбою аж до осені , а восени сталося те , що змінило все наше життя . Одного дня ми збирали в саду яблука , і мій чоловік трусив яблуню й весь час поглядав на мене з - за гілок . Бабуся втомилася й сіла на траву відпочити . — От і літо минуло , — сказала вона , — сонечко ще світить , але вже не гріє . Вона роззирнулася й побачила біля тину купку дітей . — Чого прийшли , мої соколята ? — спитала бабуся . — Ходіть ближче , я вам дам по яблучку ! Діти так і сипнули в сад і обступили бабусю , як горобці , а вона роздавала їм яблука . Раптом пролунав крик пані : — А це що таке ? Діти перелякалися й розбіглися , а в мене серце закалатало . — Це я дала діткам по яблучку , — спокійно сказала бабуся . — Ти дала ? Ти посміла ? — закричала пані , аж уся тремтіла . — Ти крадеш моє добро , злодійко ! — Я злодійка ? — тихо перепитала стара й зблідла , як хустка , а по щоках покотилися сльози . — Я зроду нічого не вкрала , пані . Пан ніколи не боронив , сам дітям яблука давав , бо Бог для всіх родить . — Мовчи ! — закричала пані . Затріщали гілки , і з - за листя виглянув мій чоловік , а погляд у нього був страшний . Я тільки очима благала його нічого не робити . — Злодійка ! — кричала пані , тримаючи бабусю за плече й штовхаючи її . — Неправду ви кажете , пані , бо я все життя прожила чесно ! — відповіла бабуся . — Ти ще мені відповідаєш ? І пані з усієї сили вдарила стару по обличчю . Бабуся захиталася , я кинулася до неї , пані до мене , а мій чоловік до пані . Пані вже вчепилася мені в коси , коли Прокіп схопив її за обидві руки . — Годі , пані , годі ! — гримнув він . — Цього більше не буде ! Пані закричала на весь сад , і збіглися люди , а за ними прибіг і пан . Тоді Прокіп відпустив пані .
Indietro Pagina 9 di 11 Pagina 9 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
