Salta il testo dell’articolo
У дворі стало тихо , не тупотіли коні , не гриміли карети , і панночка теж стала тихша . Вона не лаяла нас і не била , а все сиділа біля вікна й чекала . Щоранку лікар приїжджав і цілий день сидів біля неї . Він був тихий , ввічливий і з кожним говорив привітно . Бувало , зустріне котрусь із нас і скаже : « Здорова була , дівчино ! А як там панночка ? » Скоро він посватався , і стара гірко плакала , бо мріяла віддати онуку за князя . — Якби він був багатий , я б давно за нього вийшла ! — плакала й панночка . — Яка гірка мені доля випала ! А лікарю вона казала зовсім інше : — Як ми з тобою житимемо ? Бідно ! Приїдуть гості й будуть з нас сміятися . — Серце моє , навіщо нам те багатство , коли ми будемо щасливі ? — відповідав він . — Я б тобі й небо нахилив , якби тільки міг ! Дивно вона його любила , не так , як люди люблять . Приїдуть сусідські панночки й питають , чи він її слухає , а вона при них посилає його до міста щось купити . Він їде й купує , а вона каже , що це не те , і посилає міняти . Він хоче пити воду , а вона забороняє , і він слухається її , як дитина . Панночки дивувалися такому коханню , а наша показувала їм оксамит від бабусі й казала , що це його подарунки . Потім стара дізналася , що в лікаря є хутір , який він отримав у спадок від тітки . — Справді ? — скрикнула панночка . — Хоч маленький , а все ж хутір , усе ж маєток ! Вона зустріла лікаря дуже весело , і він радів , бо не знав , що вітають не його , а той хутір . V . Заручини На Різдво їх заручили , і гостей приїхало дуже багато , тож гуляли до самого ранку . Панночка була весела , очі в неї блищали , а наречений не зводив із неї погляду . Та щойно гості роз’їхалися , вона почала плакати й бігати по кімнаті . — Що я наробила , яке бідне в мене буде життя ! — кричала вона . — Не плач , дитино , бо все , що я маю , буде твоє , — заспокоювала її стара . Тоді панночка кинулася до бабусі й почала її цілувати , а та і плакала , і сміялася разом . Вирішили , що стара залишиться в Дубцях і доглядатиме там господарство , а молоді житимуть на хуторі . Коли наречений прийшов , панночка радісно закричала йому з порога : — Бабуся дає нам Дубці ! — Ти радієш , то й я радий , — лагідно сказав він . — Я люблю Дубці , бо тут ми з тобою покохалися . Пам’ятаєш , який зелений був тоді садок , як ми в ньому гуляли й говорили ? — Садок , садок . . . Ти краще згадай , який прибуток дають Дубці ! Наречений аж здригнувся і подивився на неї , наче щось ужалило його в серце . Але вона взяла його за руку й лагідно всміхнулася , і він усміхнувся їй у відповідь . Почалися приготування до весілля , і з міста привезли шевців , кравчинь і купців . А нам , дівчатам , було тяжко , як ніколи , бо в нас , кріпаків , так завжди : кому весілля , а курці смерть . На весілля з’їхалося стільки панів , що в домі гуло , як у вулику . Панночки розглядали посаг і аж очі заплющували від захвату .
Indietro Pagina 4 di 11 Pagina 4 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
