Salta il testo dell’articolo
У тому клопоті я навіть не встигла попрощатися з людьми , тож вибігла , коли коні вже стояли запряжені . Я не могла вимовити й слова , тільки обіймала старих і малих . Мене посадили позаду карети , на високому сидінні . Кіньми правив візник Назар , плечистий , вусатий , у високій шапці . Пани прощалися й плакали , а він сидів , наче залізний , і навіть не озирнувся . — З Богом , Назаре ! — весело крикнув пан . Ми виїжджали з села тихого ясного ранку , і мороз аж тріщав . Іній укрив верби , і гілки сяяли на сонці , а дівчата вийшли на вулицю й кланялися мені на прощання . Коні бігли швидко , і все промайнуло перед очима . Ось уже й села немає , тільки довга порожня дорога попереду . VI . Дорога на хутір Скоро ми приїхали до міста , де було людно й гамірно , як у мурашнику : усі кудись ішли , їхали , продавали й купували . Пан зупинив коней біля заїжджого двору й повів молоду дружину до кімнат . Візникові він дав грошей на обід , а про мене й не згадав , тож я сиділа на своєму місці й дивилася навколо . Усе тут було чуже , не наше . Раптом хтось гукнув : — Гей , красуне ! Я аж здригнулася , бо це гукав на мене візник Назар . Він був чорний , як ворон , а зуби мав білі , як сметана . — Ходімо зі мною пообідаємо , Устино ! — сказав він . Я дуже змерзла , але боялася , що пані розсердиться . — Дякую , я не хочу їсти , — відповіла я . — Як знаєш , дівчино , — усміхнувся він і пішов собі . Довго я так сиділа , поки пани не вийшли , а тоді пан подивився на мене й спитав , чи я обідала . Він гукнув бородатого господаря й наказав дати дівчині обід . — Що ? — злякано скрикнула пані . — Ми будемо її чекати ? — А як же , серце , вона ж голодна і дуже змерзла , — сказав пан . — То й що ? Вони до цього звикли ! Ми спізнимося , а я боюся їхати поночі . — Біжи , дівчино , тільки швидко , — сказав мені пан . Пані почервоніла до самого волосся . — Я змерзла , я ! — кричала вона , і так наголошувала на тому « я » ! — Сідай ! — гримнула вона на мене й сама скочила в карету . Пан стояв і не знав , що думати й що казати , а потім мовчки сів біля неї . Довго вони говорили між собою , а потім ще довше мовчали . Надвечір ми доїхали до хутора , де в хатах уже де - не - де світилося . На ґанку стояли люди з хлібом і свічками й кланялися молодим . — Дякую , дякую вам , — казав пан , беручи хліб . — Привіз я вам молоду пані , чи сподобається вона вам ? Він сміявся й радів , бо кому ж не сподобається така красуня ! А пані глянула на нього так , що з очей аж іскри полетіли . Люди підійшли привітати її по - своєму , а вона вихопила в когось свічку й кинулася в двері , тож люди так і відсахнулися . Пан пішов за нею , сумний , із похиленою головою . Я ввійшла слідом і почула , як пані плаче в кімнаті . — Ти , мабуть , усіх мужиків так розпустив , що вони з тобою , як із братом ! Вони мене роздивлялися , усміхалися , ледве не кинулися обіймати ! Як вони сміють ? — Серце моє , це добрі , прості люди , — тихо казав він . — Я не хочу їх ні бачити , ні чути ! Ти хочеш мене зі світу зігнати , чи що ? — Не плач , життя моє , я все робитиму так , як ти скажеш ! — Дивись же , якщо не робитимеш по - моєму , я помру !
Indietro Pagina 5 di 11 Pagina 5 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
