Salta il testo dell’articolo
— Буду , серце , буду , — пообіцяв він . Я вийшла на ґанок , а ніч була місячна й зоряна . Раптом поруч , наче струна дзенькнула , хтось сказав : — Здорова була , дівчино ! Я здригнулася , бо переді мною стояв високий ставний парубок і всміхався . Я і засоромилася , і злякалася , стою й мовчу , наче з каменю , тільки дивлюся йому в очі . — Стоїш тут сама , — знову каже парубок , — то , мабуть , не знаєш , куди йти ? — Якби не знала , то вас би спитала , — відповіла я , трохи отямившись . — Бувайте здорові ! І я швиденько в двері , а він сказав мені вслід : « Бувай здорова , серце ! » VII . Вечеря в хаті Пани ходили по кімнатах , і молода зазирала в кожен куток . За іконами вона побачила сухе зілля й спитала , що це таке . — Це бабуся прикрасила ікони , — сказав пан . — Викинь це зілля , серце , бо це зовсім по - мужицьки ! Потім пан почав гукати бабусю , як слухняний хлопчик . А пані тим часом спитала , де ж її Устина , і я відразу стала перед нею . Увійшла бабуся , старенька - старенька , вся в зморшках , тільки чорні очі в неї були ще живі й ясні . Вона тихо вклонилася й спитала : — Що вам треба , паночку ? Пані аж підскочила з місця , що стара така смілива . — Де ти була , бабо , що я мусив сам тебе гукати ? — спитав пан . — Біля печі , паночку , бо допомагала готувати , щоб у вас була добра вечеря . Пан бачив , що жінка сердиться , але насварити бабусю не наважився . — А вечеря готова ? — нарешті спитав він . — Готова , паночку , — спокійно сказала бабуся . — Я не хочу вечеряти ! — сказала пані , вибігла й грюкнула дверима . — То й я не буду , бабусю , — сумно сказав пан , і бабуся вклонилася й пішла . А пан пішов умовляти жінку , і вона ще довго плакала за стіною . Я сиділа сама в дівочій кімнаті , і мені було дуже сумно . Я думала , що наші дівчата в Дубцях тепер відпочинуть без моєї пані , а в мене чужа сторона і ні душі живої . Раптом хтось постукав у вікно , і я так і спалахнула , бо відразу здогадалася , хто це . — Хто там ? — спитала я . — Я , дівчино - горличко ! — Ви , мабуть , помилилися вікном ! — Та ні , не помилився , бо навіщо очі , як не бачиш , кого треба ? — Ідіть геть , бо пани почують ! І я відійшла від вікна , а надворі хтось тихо сказав : « Прокопе , чого ти під вікном стоїш ? Вечеря давно готова » . Скоро прийшла бабуся й покликала мене на вечерю , а я пішла спитати дозволу в пані . — Чого лізеш ? — спитала вона . — Іди вже , вечеряй . Бабуся повела мене через двір до хати , де за столом сидів чорнявий Назар і його молода гарна дружина . У печі весело палав вогонь , і білі стіни ясніли від нього . На полиці стояли миски , зелені , червоні , жовті , наче дорогі камені , а біля печі висіла плетена колиска з дитинкою . — Просимо до гурту ! — привітали мене . — Може , біля мене сяде така красуня ? — сказав Назар . — А хіба ви тут найкращий , дядьку ? — спитала я . І тут побачила , що той парубок теж тут і дивиться на мене з кутка , і мені аж гаряче стало . Назарову дружину звали Катрею , і вона була білява , трохи кирпата , з блакитними очима , свіжа , як яблучко . Вона й говорила , і їсти подавала , і дитину колисала одночасно . Катря поставила на стіл миску з галушками , а Назар моргнув на мене .
Indietro Pagina 6 di 11 Pagina 6 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
