Salta il testo dell’articolo
— Не гріх добре повечеряти тому , хто не обідав ! — сказав він . Катря жартувала , але здавалася сумною й неспокійною , а бабуся сиділа тихо й щось думала про себе . — А яка вона , наша нова пані ? — спитала мене Катря . — Скажи нам щиру правду , дівчино , як душа душі . Усі дивилися на мене , і парубок теж не зводив очей , а я червоніла й мало не плакала . — Недобра , — сказала я нарешті . — Господи , чуло моє серце ! — скрикнула Катря й кинулася до колиски . — Чи того я чекала , коли вільна виходила заміж за панського візника ! І заплакала гірко - гірко . — Не такий страшний чорт , як його малюють , — сказав Назар , — тож спершу треба роздивитися . — Не плач , голубко , бо хіба над нами нема Бога ? — заспокоювала її бабуся . — А ти , Прокопе , чого мовчиш ? — засміявся Назар . — Чи тобі пані в око впала , чи , може , ця красуня ? — Хай мені та пані й не сниться ! — відповів парубок і сів навпроти мене . Після вечері я побігла назад до будинку , а мені вслід хтось сказав : « На добраніч , дівчино ! » Серце в мене билося , а повний місяць стояв просто проти вікна . І я сама не знала , чого хочу : щоб він знову прийшов під вікно , чи щоб більше не приходив . VIII . Тяжкий рік Минув тиждень , потім місяць , а потім і пів року , і здавалося , що на хуторі мирно , бо все цвіло й зеленіло . Але люди і прокидалися , і лягали спати в сльозах , бо молода пані кожному знайшла важку роботу . Навіть діти в неї замітали сад і пасли індиків , а каліки ганяли горобців із городу . Вона все бачила й скрізь встигала , як ящірка . Тільки гляне на тебе , а тобі вже наче хтось серце рукою стискає . А сусіди - пани тільки хвалили нашу пані . Спочатку люди надіялися на пана , але скоро перестали , бо він був добрий , але зовсім слабкий . Спершу він пробував умовляти жінку , а потім уже боявся й слово сказати . Як тільки пані починала плакати й кричати , він цілував їй руки й сам сварив людей . — Нічого з нього не буде , — казав Назар , — бо я це побачив ще тоді , як він Устину обідом нагодував . І сміявся на всю хату , бо такий уже він був : усе йому жарти . А Прокіп дуже засумував і вже не жартував зі мною . — Чого ви такий сумний ? — спитала я його одного вечора . А він узяв мене за руку , пригорнув і поцілував , і поки я отямилася , його вже не було . Іншого разу я поверталася з вечері пізно , коли раптом переді мною став Прокіп і не пустив далі . — Устино , скажи мені правду : ти мене любиш ? Я хотіла втекти , а ноги не несли , і я стою й горю . А він обіймає мене й усе питає , чи люблю , такий дивний ! Ми сіли , поговорили , і все лихо забулося , і світ мені став милий і гарний . Відтоді я щодня чекала вечора , бо ввечері мене чекав Прокіп . — На лихо ви покохалися ! — казала Катря . — Чого ви дівчину лякаєте ? — озивалася бабуся . — Покохала , то хай кохає , бо така їй доля . А пані ставала все лютішою : як тільки я трохи спізнюся , вона вже чекає мене на порозі з лайкою . Спершу я тяжко тужила , а потім звикла до всього . Поки пані лає , я плачу , а потім витру сльози і знову весела . А Прокіп ходив чорний , як ніч , і не хотів ні їсти , ні говорити .
Indietro Pagina 7 di 11 Pagina 7 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
