Salta il testo dell’articolo
СИНІЙ ЛИСТОПАД I З моря джигітували солоні вітри . Мчались степом і зникали в Закаспії . … Північний Кавказ . Над станицею мовчали недосяжні голубі верхів'я . Дрижали зорі й сполохано перебігали до небокраю , до гірського масиву . Іще проходив невідомий синій листопад . Плентався по садках , по городах , заходив під стріхи й відходив за вітрами , такий же невідомий , невідгаданий і мовчазний . Ще огнище не погасло — догорало , і обличчя Вадимові ходило в перельотах тіней . Будинок вилюднявся , розходились : двоє - троє залишилось . В стіну глухо входили цвяхи . Прибивали , мабуть , гірлянди . Скоро підуть і ці . Пізно . Ніч . Коли Зиммель пішов , оддзвенів шпорами , Марія лукаво спитала . — А все - таки й тобі журно ? Вадим сказав : — Звичайно , журно . Але … ти мене розумієш … Вадим сухо й гостро дивився на вугіль . Зрідка налітав вітер , тоді з - під папахи виривалось волосся й падало йому на тьмяний лоб . Марія здавила руками голову й глухо говорила . — Так , Вадиме , тоска . Будні приймаю і серцем , і розумом . Але все - таки — тоска . Це те , коли покидаєш позиції й непевний , що скоро повернешся . Мовчав . Марія знітилась на колодці — крапка . Зелений вугіль і в огніщі , і в її зіницях . Теж у шинелі . Кажуть : „ останній з могікан “ . Правда : женщини революції пішли плодити дітей . Тільки Марія й небагато не пішли . Будемо слухати солоні вітри , коли мовчазно йде на схід синій листопад . Говорили ще про Зиммеля , про нрави сучасности й говорили про комуну . Вадим — комісар бригади , Марія — крапка , вночі : вона надто знітилась , і політком . Марія ще говорила глухо : — Нуда — певний , і нуда — непевний , бо инакше шукала б иншої правди . Тут тоска . Вадим . — Ти нагадуєш мені жабу з геологічної революції , що мала голову з аршин . … По станичних заулках бродили червоноармійці . І знову по станичних заулках джигітував солоний вітер . Прямо — широка церква проколола хрестом мовчазне небо . Біля Марії лежав стос запашної сосни ( гірлянди робити ) і гірські трави : Зиммель привіз . Невідомо , чий запах — сосни , гірських трав чи то пахтить синій листопад . Проте може то Кавказ , може гірські аули , а може солоні вітри . … Боляче вдарило : „ жаба “ ! Але Марія раптом згадала — полковий лікар казав , що Вадим доживає останні дні . Вона подивилась на Вадимове обличчя . Жарина лягла біля серця — запекло . … Кашель сухий , як степовий пожар . Це Вадим . І сказав ласкаво : — Сідай - но , ближче , моя неспокійна Маріє . Здригнула : — Твоя ? — А чому ж не моя ? Моя товаришка … Так : я буду говорити тихо , щоб не почули . Це моя найбільша тайна … от … ( … Буває в синю ніч зарипить далеко журавель — витягають воду . Зарипів . ) — … Я теж романтик . Але романтика така : я закоханий у комуну . Про це не можна казати нікому , як про перше кохання . Тільки тобі . Це ж роки , мільйони років ! Це незабутня вічність . Так , Маріє , все треба , як є . І всефедеративне міщанство , і трагедії в душах окремих одиниць , і бюрократизм . Нарешті , потрібно зупинитися … Так . Але подумай : стоїть неопоетизований пролетаріят , що гігантським бичем підігнав історію , а поруч його стоїмо ми з своєю нудьгою , з своїм незадоволенням . Хіба це природньо ? Знову біля серця запекло : — Ти теж мені нагадуєш жабу з геологічного руху . Вадим : — Не хвилюйся , Маріє … Марія грубо й чітко : — Те , чого я хочу , зветься : рух уперед , а не назад . Це не романтика . … Марія — крапка . Збіглась у грудку й не видно . А зіниці й білки зеленіють . Сама говорила : песик революції — тяв , тяв ! Але не приблудилась : знала Фігнер і ще багато .
Indietro Pagina 1 di 59 Pagina 1 di 59 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
