Salta il testo dell’articolo
Марія подивилась на чорне обличчя й зрозуміла . Підійшла до свічки , погасила її й вийшла на повітря . Побрела по станиці , в степ , на схід . Скоро заметушилось повітря , з моря джигітували солоні вітри . В синій ночі не видно було , як летіли гори . Тільки сивий Ельбрус велетнем маячив праворуч . Марія йшла на схід . Кавказ мовчав у гірській задумі . … На далекій цегельні скликали нічну зміну : — Гу - у ! КІТ У ЧОБОТЯХ I Отже про глухе слово : Гапка . Гапка — глухо , ми її не Гапка , а товариш Жучок . Це так , а то — глухо . А от гаптувати — це яскраво , бо гаптувати : вишивати золотом або сріблом . … А то буває гаптований захід , буває схід , це коли підводиться або лягає заграва . Гаптований — запашне слово , як буває лан у вересні або трави в сіновалах — трави , коли йде з них дух біляплавневої осоки . Гапка — це глухо . Ми її : товариш Жучок . І личить . … От вона : Це тип : „ кіт у чоботях “ ? Знаєте малюнки за дитинства : „ кіт у чоботях “ ? Він дуже комічний . Але він теплий і близький , як неньчина рука з синьою жилкою , як прозорий вечір у червінцях осени . „ Кіт у чоботях “ — це товариш Жучок . От . А тепер я питаю : — Відкіля вони вийшли — товариші Жучки ? Скільки їх вийшло ? Га ? А пройшли вони з краю в край нашу запашну червінькову революцію . Пройшли товариші Жучки , „ кіт у чоботях “ . … Ах , я знаю : це Жовтнева тайна . Відкіля вони вийшли — це Жовтнева тайна . … Сьогодні в степах кінноти не чути , не бачу й „ кота в чоботях “ . Відкіля прийшов , туди й зник . … Зникли , розійшлись по шляхах , по кварталах , по глухих дорогах республіки . „ Кіт у чоботях “ — це муралі революції . І сьогодні , коли голубине небо , коли вітер стиха лоскоче мою скроню , в моїй душі васильковий сум . ? Так ! Я хочу проспівати степову бур'янову пісню цим сіреньким муралям . Я дуже хочу , але — — Я не можу : треба , щоб була пісня пісень , треба щоб був — — Гімн . Тому й васильковий сум : хіба я створю гімн „ коту в чоботях “ , щоб понести цей гімн у глухі нетрі республіки ? Хіба я створю гімн ? … От її одіж : — Блуза , спідничка ( зимою стара шинеля ) , капелюшок , чоботи . Блуза колір „ хакі “ , без ґудзиків , колір „ хакі “ це ж зелений , а вся революція стукає , дзвенить , плужить , утрамбовує по ярках , по бур'янах , біля шахти — де колір „ хакі “ . Вся революція без ґудзиків , щоб було просторо , щоб можна розправитись , зідхнути вільно на всі легені , на всі степи , на всі оселі … — На ввесь світ ! Спідничка теж „ хакі “ , а коли й не так , то все одно так , бо колір з бур'янів давно вже одбився в ній . Так , і спідничка теж „ хакі “ . Вона трішки подерта спереду , трішки ззаду , трішки по боках . Але спідньої сорочки не видно , бо революція знає одну гармонію фарб : червіньковий з кольором „ хакі “ , тому й сорочка була зелена — тіні з бур'янів упали на сорочку . От . Капелюшок … а на нім п'ятикутна зоря . Цього досить ? А то ще : під капелюшком голена голова — не для моди , а для походу , для простору . І нарешті — — чоботи . Ну , тут ясно : подивіться на малюнок , той , що за дитинства . Досить ? А тепер про її зовнішність , а потім — — про неї … … Зовнішність . Русява ? Чорнява ? Ясно — жучок . А в тім , це не важно . Очі … ах , ці очі … Я зовсім не роман пишу , а тільки маленьку пісню .
Indietro Pagina 7 di 59 Pagina 7 di 59 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
