Salta il testo dell’articolo
СОЛОНСЬКИЙ ЯР I До слобожанських Млинків підійшли могутні ліси Полтавщини і за три верстви зупинилися . Стоять стіною , хмуряться . В гущавину доріжка по папороті , повз сизих кущів , до Солонського Яру . Солонський Яр : яр і село . В селі пахтить дубовим молодняком , стоїть над яром - селом , а нижче в провалля поплентались стрункі й темні явори , і тільки за десять верстов виринають , щоб мовчазно відійти на захід , на південь . Удень над селом сковзається клапоть перламутрових хмар , а вночі хмари зникають за проваллям , тоді Солонський Яр горить огняницями — і ліс , і село , і небо . Тоді горить , чарує папороть . Солонський Яр — природна фортеця . Солонські острожники казали : — Є Холодний Яр , а це — Солонський Яр … Атож … А в Млинківській волості скаржилися : — І сукини ж сини ! Прахвости ! Чортового батька видереш їх відтіля . Чухали потилиці . Збирались на сходку . Міркували . Іще чухали потилиці . — Яку тут прахтіку зробити ? Га ? Запетлювали , як той казав . … Коли приходить ніч , Млинки напружено дивляться на темну стіну полтавського лісу й чекають . Але не відомо , в яку кошару забредуть солонські вовки . Тільки вранці шумить село . Вранці дізнаються , кого обібрано „ до цурки “ . … Стоїть могутній дуб на півдорозі до лісу , а до нього сіріє ранковий шлях , од вітряків перехиляється на ділянку молодняку . … У немите вікно волосної ради дороги майже не видно . Савко Гордієнко , безусий голова з гострим обличчям , подивився у вікно й підійшов до натовпу . — Ну що ? І сьогодні обібрано кого ? — А як же : Матвія Юхименка . Підійшов ще один селянин і безпорадно розвів руками : — Не инакше , як дивізію треба сюди . Притакують . У кімнаті смердить архівним папером , а писарчуки перами риплять . Савко вдарив себе по чолі : — От напасть … Прийдеться воювати . Згодились . — Дивіться , вам видніше . А що напасть — то правда . Але Савчин сусіда попередив : — Ти гляди , Савко , п'ять предсідателів ухекали , то … може й тебе отправлять на той світ . Це , брате , тобі не австріяка . … А в село із Солонського Яру вилазили постаті й зникали за тинами . Іще чути було там про Савка : — Така йому фортуна : плохий буде — хай головує , а зачепить — лихо буде … … Над Солонським Яром розтанув останній промінь , у лісі почало темніти . Із півночи попливла хмара , теж ішла на захід . … Пахло дубовим молодняком . II „ … Наказую негайно виловити банду , що в Солонському Яру . Отряда прислати не можу , бо майже всі люди в роз'їздах “ . Такий папірець від повітового військового комісара . Савко подумав : „ Дійсно пора “ . Зібрав міліціонерів : — Гайда ! Міліціонери — старі партизани , дух партизанщини глибоко сидить . Рудий міліціонер , старшина , каже : — А що , того … можна буде в Солонівці самогону … Чуєш , Савко ? Голова не чує , задумався . Думає він , що йому робити : острожників , звичайно , на селі не застанеш , а солончани своїх не видадуть . … Скоро в'їхали в ліс . Коні наставили вуха й прислухаються до луни , що гулко йде в гущавину від ударів копит . Глухі столітні ліси Полтавщини і чогось тут журливо . Насторожились кущі , тріщать гілки . Иноді коні збочують , і тоді шелестить листя на ввесь ліс . Рудий міліціонер поліз за кисетом , а другою рукою порівняв свого коня з Савчиним . — Слухай , друже , може не будемо тривожити їх , уладнаємо ? — Це кого ? Солончан ? — Авжеж ! Савко сказав : — Наказ єсть з уїзду . Ніззя . — Ага … Ну , то инше діло . А потім погладив корявою рукою коростяву шию свого коня . — Слиш , Савко ! Кажуть по газетках — румунський король селянам слабоду проголосив ? — А тобі що з того ? — Та як же : все - таки слабода …
Indietro Pagina 51 di 59 Pagina 51 di 59 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
