Salta il testo dell’articolo
ЮРКО На Донеччині — завод . Уночі над заводом темно й недосяжно думає небо . Проливається на небо золото золотого шлаку — тоді в посьолку сниться … На нічній зміні були : Остап , Юрко . Юрко : гори Юри ( Швейцарія ) , юрта , за юртою тайга — холодна , в снігах : бори , бори і нема їм краю . Був Перекоп , а після Перекопу Юрко сказав : — Або в завод , або за кордон революцію робити . Послали в завод . Уночі над заводом , мабуть , проходять хмари ; коли з півночи — відходять до моря , коли зі сходу — на запорізький степ . … Цех . Вийшли . Пізно . Мовчазно шуміли машини в таємнім напруженні . Зникали постаті за машинами : носили залізо . З гасом стояв дух заводської ночи — глибокої , як море біля японського берега . Ішли : Юрко , Остап — люди однакові , люди різні . ( Проходили дні — холодні й теплі , близькі , далекі … люди однакові , люди різні ) . Над посьолком люкс , над заводом ніч . Що думає ніч ? Остап брав великі кроки , Юрко відставав . Дивився на саженну постать Остапову … — … Так , як почнеш шукати правди , то , гляди , і залізеш у кривду . А чоловік я темний , хоч і пролетаріят . Ну , а Наталка хай ходить до вас , я нічого не імію . Лишь би не в шалапути , не люблю я їх : по - свинячому шукають правди , богородиць нароблють — один розбрат . … Одчинить двері Наталка , трішки заспана , теплий жіночий дух від неї . У неї ноги трішки колесом і , як у молоденької дівчини , зідхання . — … Був я в партизанах . Ще з Махном ходив , а що до чого й досі не добрав . Така вже вдача : як вип'ю пляшку , то й за власть совітів . Більшовиків подавай — і квит . Юркові було образливо , а Остап говорив : — Моє яке діло ; хтось добере — нас чимало . А Наталка хай у ячейку ходить , я нічого не імію . Болото закумкало ніч . Де болото ? То — жаби . Коли увійшли в двері , Наталка в одній сорочці зустріла . Спитала : — Товаришу Юрко ! Що це таке — емісія ? А потім : що це таке — девальвація ? — Ти краще постіль постели , — сказав Остап . А Наталка постіль стелила й уже з сумом : — Мабуть , довго вчитися нам : революція наша , а слова не наші . … Роздягались , говорили . Потім Наталка увійшла в Юркову кімнату , білою плямою стала край столу . — Я забула зачинити вікно . — Зачиніть . Вона мовчки вийшла . Юрко думав про неї . Боліли плечі , боліла спина — цілий день носив рейки . Без революції , коли нема творчости , життя тече нудно , одноманітно ( або , або : дух творчости , дух руйнування ) . Живе в посьолку багато людей . Багато з них творять , багато — так . Ранком , коли пролетять тьмяні одуди світанку , гудок . Один , два , три . Наталка будить і чоловіка , і Юрка . Остап іде раніш , Юрко — потім . ( Потім ) : кидається до дверей . Наталка зупиняє . — … Що ? — Підождіть , я вам сніданок загорну , все одно запізнились . … А то підставляє під його обличчя дзеркало . — Гарний ? Він знає , що все обличчя в сажі . Йому ніяково : чотири дні лягав не роздягаючись . Не вмивався . — Ех , Наталю ! Він зідхнув , але зачепити її не відважився . Поспішає через сонний посьолок . Повз Торця парує , а далі парує в степу : тоскно дивитись на степ , де мріє далина . Наталка дивиться синьо , так буває не часто , так дивляться не всі . І все - таки Юрко звичайнісінька людина , хоч і комуніст ( це не Америка , але — істина , здорова логіка ) . Уже проклинав завод — важко , а коли приходив додому , уперто думав про Наталку . Тече життєва ріка одноманітно , глухо перекликаючись в осоках ( зелене баговиння в громовицю глибоко сидить у воді , і йому не страшно ) . Єсть заводський клуб . Улаштовували вистави — заводська молодь ( заводська молодь у футбол і лаун - теніс грає ) . Сьогодні улаштовували таку — на диво . Сам робітник написав : і рай був , і пекло було . Виступали ( як треба ) промовці : один доповідач , а решта — так , свої , заводські .
Indietro Pagina 55 di 59 Pagina 55 di 59 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
