Salta il testo dell’articolo
ЗЛОДІЙ Посеред хати стояли два дужі , моцні хлопи . Сорочки на них подерті , лиця покривавлені . — Не май , чоловіче , тої гадки , аби я тебе з рук пустив … Сопіли оба , були помучені і ловили в груди воздух . Коло постелі сперлася молода жінка , застрашена і заспана . — Не стій , але піди зараз за Міхайлом і за Максимом , та скажи , аби зараз прийшли , бо я злодія маю в руках . Жінка вийшла , а вони лишилися . — Цес якби лучив на слабого , та й взєв би житє коло власної хати . Приступив до лави , взяв кварту з водою і пив так лакомо , що чути було булькотання води в гортанці . Потім рукавом обтирав лице і , глядячи на нього , казав : — Не траба йти до цирулика , цес пустив крови доста . А ще цих слів не сказав , як злодій вдарив його кулаком межи очі . — Ти б'єш , та й я буду , ану хто ліпше ? Буковим , грубим поліном замахнувся і злодій упав на землю . З ніг сикнула кров . — Тікай тепер , як можеш , я тобі нічо не скажу . Мовчали довго . Тусклий каганець не міг продертися через темряву по кутах , а мухи почали гудіти несміливо . — Та затамуй собі кров , чоловіче , бо вся вітече . — Дай мині води , ґаздо . — Дам тобі води , кріписи , бо не знаєш , шо тебе чикає ! Довга мовчанка . — Ти , вижу , моцний , ґаздо . — Я моцний , небоже , я коня на плечі беру , ти недобре трафив до мене . — А натуру маєш мнєку ? — Я мнєкий , але злодія живого з рук не пускаю ! — То я маю вже тут загибати ? — Або я знаю , ци ти твердий , ци мнєкий ? Як - єс твердий , то можеш вітримати … І знов тишина запанувала в низькій хаті . — Затамуй собі кров . — Нашо , аби гірше боліло , як меш бити , кров то є сама біль . — Як я вже буду бити , то мусит боліти , хиба би - с дух спустив . — А Бога не меш боятиси ? — А ти Бога боявси , як - єс ліз у комору ? Та там увес мій добиток , та якби ти був тото забрав , та ти би мене на віки вічні скалічив ! А чому ж ти не лізеш до богача , але до бідного ? — Пропало , нема шо говорити ! Бий , та дай мині спокій ! — Певне , шо буду бити . На долівці зробилася калюжа крови . — А ти як маєш сумлінє , ґаздо , та не забивай мене потрошки , але озми то поліно , та бахни ще так по голові , як по ногах , та збудешси клопоту , а мині лекше буде . — Ти би хотів відразу ! Чикай , жди , годи , най люди прийдут . — То ти хочеш добрим сусідам бай зробити ? — Вже йдут . — Слава - Йсу ! — На віки слава ! — У вас , Ґьорґію , шо - с зновилоси ? — Та зновилоси , прийшов гість та й траба єго приймити . — Нема балаканя , шо траба . Максим і Михайло заступили цілу хату , головами досягали стелі , а волосся їх досягало їм поперека . — Сідайте та вібачєйте , шо - м зупсував вас ночи . — Та то оце він на земли ? — Він . — Хлоп , як звір , мали - сте труду доста , заки влізси до хати ? — Дужий , ей , то - то дужий , але на дущого трафив ! Та заки шо куда буде , та сєдьте за стів та й гостя просіт . Ґьорґій вийшов і за хвилину приніс бутлю горілки , солонину і хліб . — Та чому не берете і єго за стів ?
Indietro Pagina 1 di 39 Pagina 1 di 39 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
