Salta il testo dell’articolo
— Іванку ! Ти , небоже , мої жінки не знаєш . Таже вона така тверда на серце , шо би ката не збояласи . Я чєсом хочу єї дати огрозу , але вона , шо має під руками , та як ні впоре ! Аби єї дохторі так по смерти пороли ! „ Ти марнотрате — каже — ти шо видиш , та до коршми тєгнеш , та ще мене хочь збиткувати ? ! “ Але кажу ти , шо я такий від неї битий , такий парений , шо прийде ми си від хати йти . Але кажу , може єї Бог руки без мене усушит , може я допросю си цего у Бога … — Чикай на Бога , чикай , дурний , а вона ме бити , аж на вітер здоймати . О , вже ти такий ґазда свої жінці , як вербовий заніз у ярмі . Плюнути не варт на такого ґазду . Проць закашлявся , аж посинів . Іван поклав оба кулаки в зуби та й гриз . Потім скреготав зубами на всю корчму . — А суда - ж , арендарю ! Мой , жиде , ти — вчена голова та тому з нас шкіру лупиш ; скажи мині , ци є такий паруґраф , аби жінка чоловіка била ? Ци є такий рихт ? Ти читаєш у книжках , аж скаправів - єс , то дес там воно повинно найтиси . Як цісарь такий паруґраф написав , най я знаю . Бо як цісарь таке право відав , та най моя також мене б'є . Руки складу на ́ вхрест , а вона най бучкує . Як право цісарске , то має бути цісарске ! Жид казав , що такого права не дочитався . А Процеві казав , що повинен йти додому , бо жінка буде сварити . Проць плюнув , пролупив очі і довго дивився на жида . Хотів сварити , але обміркувався та й встав з лави . Ідучи додому , горланив на ціле село : — Коли - ж бо не боїтси , шо сине за ніхтем не боїтси … — Але руки обітну , як вербу підчімхаю ! А це ж куда ? Як прийшла , то був бузьок на хаті , а тепер ? Де , де тому край ? Чути було , як Проць приспівував : „ Де , де - е , та де тому край “ ? Як доходив до хати , то замовкав , а на воротях гет затих . ПОБОЖНА Семен та Семениха прийшли з церкви та й обідали — мачали студену кулешу у сметану . Чоловік їв , аж очі вилазили , а жінка почтиво їла . Раз - по - раз втиралася рукавом , бо чоловік кидав на неї цяточками слини . Таку мав натуру , що цьмакав і пускав слиною , як піском , у очі . — Не можеш ту башту трохи приперти , не мож хліба ззісти … Семен їв і не припирав башти . Трохи його жінка вколола отим словом , але він возив далі сметану з миски . — Чмакає , як штири свини . Боже , Боже , таку маєш ґямбу нехарапутну , як у старої конини . Семен іще мовчав . Трохи був і винен , а , по - друге , хотів добре попоїсти . Врешті встав і перехристився . Вийшов надвір , дав свиням пити і вернувся , аби лягати . — Аді , насадивси , та й лєгає як колода , ану - ко , ци він вікаже де носа ? Гниє отак кождого свєта та й неділі . — Чьо ти собі ґудза зо мнов шукаєш ? Як я тобі зав'єжу ґудз , то ти єго не роз'єжиш , я тобі дам ґудза ! — Я би тебе шонеділі живого кусала . — Коби то свиня мала роги … — Стоїт у церькві , як баран недорізаний . Инші ґазди , як ґазди ; а він такий зателепаний , як колєра . Мині аж лице лупаєси за такого ґазду . — Ото , бідна головко , та й втратю царство небесне ! Нагаруйси цілий тиждень , та ще у церькові гаптах стій ! Стій уже ти за мене , а я і так Божого слова віслухаю .
Indietro Pagina 23 di 39 Pagina 23 di 39 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
