Salta il testo dell’articolo
СУД I Ковалюк підняв орчик догори та й казав музикам : — Грайте до порєдку , як має бути , бо це весілє буде славне на всю Україну , і в Коломиї і в Станіславі … Оцес вже не потребує весіля , але ще є два такі , шо мают гуляти . Він показував на Федька Продана , що лежав із розбитою головою на снігу . Коло нього сиділа його жінка , тримала новий капелюх у руках і питала : — Та шо кажеш робити , шо до дітий переказуєш ? І ще щось до нього говорила , ніби на тамтой світ переказувала . А Дмитро Золотий ходив поперед ворота з куснем грубої розвори та казав до громади людей на вулиці : — Ніодин най не вакаєси поступити отут , бо зараз від цеї розвори усне — це вам кажу ! — Кого б'ют ? — Богачів . — А хто б'є ? — Весілє . — А Федька вже вбили ? — Він вже на тамтім боці . — То єго смерть , а чій кременал ? Дзвін на селі почав голосити тривогу . — Зараз громада збіжитси та й не даст . — Даст , даст , буде отут чипіти так , як ви — відповів Золотий . Коло хорімних дверей чинилася нова баталія . Михайло Печенюк заперся ногами і руками у одвірки і ані Петрик Синиця , ані два Золоті , Іван та Каленик , не могли його витягнути надвір . — Ви голодники — голодні , та я дужий , та я шодня мнєсо їм , а ви бевку незабілену ! — Меш тепер сиру землю гризти . З сіней бухав плач жінок , як червона луна . — Не кажи їм так , Міхайле , не кажи , не кажи , але проси їх дуже — казала жінка . — Говори , дурна бабо , тут нема просьби , тут смерть . Та як вони так правдалися , а Петрик Синиця ймив у зуби Михайлів палець і витягнув в одній хвилині надвір . — Ого , вже Міхайлови амінь ! — Міхайлихо , сідайте на голову , голова ґрунт … — Ти радиш , ех , як ті порадю оцим буком . — Кров з него садит , як з пацюка , а така червона , здорова кров … — Мой , аді , христитси , б'ют , не дают оченаш віговорити . — Вже по нім , Міхайлиха дає свічку , але незасвічену . — Та шо , шо дужий — вже глина та й конец ! — А жінка ніц не плаче , змогласи дуже . З хорім вибігла купа жінок і Касіян поміж ними . Золоті і Синиця кинулися за ними . — Та не віховаєшси , богачю , у підтичках жіночих ! Жінки громадно облягли Касіяна . — Не дайте мене , не дайте ! — Касіянко боїтси , а єго найліпше траба обріхтувати ! Він межи богачами найгірше в'їдний . — Боїтси , не то , шо Міхайло , цес не боявси . — Ади , жінки — біда , ади , як плюют на Золотих . — Ймили Петрика та й всі лягли на него . — Не дадут таки … — А ви чого відти мішєєтиси . Ви вмієте жінок добре бити та й жидів за пейси торгати , а як прийде направду , то стоїте подалеки та й скавулите , як щенюки . Це вповіла публіці одна з тих жінок , що Касіяна боронила . — А ви , віте , чому не йдете порєдок робити , аді , баби роб'є за вас порєдок . — Які ви мудрі ! Йди , віте , та й здихай , шо лайдаки межи собов змовилиси бити богачів ! Зробилася цілком днина . Хати на білім снігу стояли як громади чорних великих птахів . Ліс найспокійніше шептав . Дзвін іще голосив тривогу . З громади жінок вийшла Іваниха Золота , ймила скривавленого чоловіка за рукав та й так казала : — Чоловіче , та подивиси на людий , та на село , та на ліс , та спамнєтайси ! Та шос наробив , та люди не худоба ?
Indietro Pagina 25 di 39 Pagina 25 di 39 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
