Salta il testo dell’articolo
— Та читає , та добре там написано , але я письма не знаю , а лиш через охоту малого сідаю з ним та потакую . — Вони в мене чемні , най їх Бог благословит з їх надіями . Вони хотє нового , на то вони і молоді . З цих дум вирвало його сонце , що зійшло , як золото , і стара , що кликала на сніданок . — Ти вічне сонце , ти знов благословиш мене на сніданок . Та - м слабий ; роса , твоя донька , не має вже на мені шо пити , самі кости . Але в мене внуків багато . Роса має кого обливати своїми перлами . А ти мамо наша , ясне сонечко , все благослови їх до сніданку . Старий Лазар росяним листком обтер свої мокрі очі і пішов до хати між внуків . МЕЖА Присвячую Миколі Хвильовому — Господи Боже , із - замолоду то Ти рідше до мене приступав із моїм гріхом , а тепер ні годину не відступаєш . А я Тобі кажу , шо ніц не жєлую . — Шо ти старий говориш , та не гріши ! — Заберайтеси всі з хати ! Вийшли , і мати розповідає донькам , що їх тато вже сімдесят років має , що ослаб , що вже десять літ , як ледве чутно говорить , а тепер гримить , як грім , та з Богом правдається . Плаче мама і доньки плачуть . За хвилину тихенько всуваються до хати . — Гріх гріхом , а я землі і тепер не дам . То він богатир , у него лани , та йде в мене брати ґрунт , хоче прожерти мою ниву . То я коло неї працую та з кождого боку поглєдаю . А де будєки , та згинаюси і віполюю . Хребет тріскає , руки горє від будєків . А я вночи не годен розправитиси та язиком вілизати руки , як собака рану . Стара коло нього христиться . — Мої ниви на весну зелені , із вітром шепчут . А я прилєгаю на ниву і дєкую вітрови , шо він є на земли , і земли , шо вона родит . А розмова їх обоїх родила в мині молитву до Тебе , Боже , таку , шо Ти ніколи не чув і за цу молитву то Ти повинен мені дарувати . — Ей , тату , не говоріт таке ! — Говорю з Богом , заберайтеси мені з хати . Знов виходять і знов потихенько вертають . — Та як вона засне змордована , як та мама , шо нагодувала діти та вкриласи білими пеленами , як лебідь крилом , то я гріхувавси прокидати сніг , аби не змерзла і не пробудиласи . Земля — Твоя донька і Ти повинен мені простити . Стара плачучи похитує головою . — Бере та й бере . А я косу під паху та єму у саме серце . Їж тепер землю . Відсидів , то відсидів у мурах , мій туск за землев не заржєвів . Я прийшов і обіймав свої ниви , але богачі обходили мене здалеку , а Ти , Боже , приходив до мене ще із своєв каров . Я не відсварювавси , але я мав рихт . Стара і доньки зачали голосити . — Суки , вінесіт мене надвір , а самі лишєйтеси в хаті . І суки вийшли .
Indietro Pagina 37 di 39 Pagina 37 di 39 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
