Salta il testo dell’articolo
— То не мені рівня , як за межу наші справлєли ворогови кулі і гармати . Молоді , як пінка , співают , як ідут на смерть . А ми позаду збираємо наших співаків та плачемо . Кровйов обкипіли вони , чорні від грязи , ґвера з мертвої руки не мож вірвати … Лиш очи сміютси , бо нема мами , шоби їх затулила . А я плачу та гадаю : „ Доки ми ці сміючі очи , як перли , закопуємо , то й наша межа буде . І чому Ти , Боже , не благословив їх ? “ — І відтоді я Тебе , Боже , не боюси ! — Ой , діти , молітси за грішного тата , він конає . — Зараз буду конати . Аби - сте мені до деревища насипали землі і не вбирали . Я хочу лиш з нев бути , так як Наші … А Ти , Боже , як можеш , то прости , а не воля Твоя — то жбурни мене в Твій вічний кремінал . Ти ж маєш пекло . А я вищому від Тебе скарги не занесу … — Здойміт мене на землю , най її ще раз поцулую . — Ой , діти , наш тато вже сконав у грісі … СЛАВА — ЙСУ Присвячую Семенові Зінкевичеві I Я знаю Снятин від року 1881 , як мене післали там учитися у другу нормальну клясу . По школі я вилазив на найвищу яблуню у сусідів - міщан і довго дивився на Русів , але його ніколи не бачив , бо він у долині . Моя мати приходила до мене і давала „ шустку “ , щоби я не вилізав високо на деревину , бо можу розбитися , а Русова однако не побачу . Директор школи , як я мав до нього діло , не дозволяв мені іти з ним разом , лише з - заду за ним . Я дуже дивувався . Мій сусід у шкільній лавці Тавбер все приносив до школи оселедці . Ми оба так пересякли оселедцями , що учитель тікав від нашої лавки , а моя мама , як прала сорочку , то казала : „ Боже , чого в тій школі бочки з оселедцями ? “ Тавбер тепер у Відні має маґазин колоніяльних товарів і їсть солонину і шинку . Міщанин , в якого я був на кватирі , одного вечора розказав , що царя московського вбили . Я тоді не був монархістом і це мене ані трошки не зворушило . Видко , що я тоді мав нещасливу фізіономію , бо як ішов на ринок шукати мами , то діставав від незнайомих жінок яблука , обарінки й цукор . — На , небоже , це за мого Іванка , або Василька . Всі ті дарунки я збирав у пазуху , а як уже здибався з мамою на ринку , то вона зараз сідала зо мною і вперед перебирала моє волосся , чи нема де „ нендзи “ . Потім цікавила її віддута пазуха . — Хлопче , де ти це набрав , ци ти не крадеш ? Як я об'яснив мамі , відки стільки добра в мене набралося , то мама сказала , що за кождий обарінок і яблуко треба молитву говорити . Я так не любив говорити молитви і митися , що від милосердних жінок я тікав , як заяць . II Давні роки минулися у гімназії коломийській і дрогобицькій . По матурі я знов зблизився зі Снятином , треба було міщанам читати реферати , організувати товариства . Міщани були завзяті і подобалися мені . Час університетських студій у Кракові не перервав моїх зв'язків з міщанами . Декілька часів в Снятині сидів стало Кирило Трильовський і Лесь Мартович . Міщани говорили , браталися з мужиками і робили партію радикальну . Вибори , маніфестації . Старого Грицька Запаренюка тягнуть жандарми під арешт , виборці - українці на ринку Снятина присягають вічну любов Україні , жандарми розганяють . Трильовський впроваджує до Снятина тисячу січовиків у червоних лентах , польське правління непокоїться , та нічого не заказує .
Indietro Pagina 38 di 39 Pagina 38 di 39 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
