Salta il testo dell’articolo
— Не йдіт , Максиме , не йдіт , вуєчку , від мене , бо я зараз умру . Я не боюси , біг - ме , не боюси , але такий мене неспокій тре … Він почав дрижати на цілім тілі , губи тряслися як живі . Михайло і Ґьорґій пили горілку і не дивилися на нього . — Та чого ти си боїш , нема чого , я тобі дам руку поцулувати , вже дам , най ні і віб'ют , вже дам , на , цулуй , як ти собі жєдаєш … Злодій прилип до руки , а Максим кліпав очима так , якби хтось його раз - по - разові бив по лиці . — Мнєкому ніколи не варт бути , бо мнєкий чоловік нездалий до нічого … Михайло розставив всі пальці в руках і показував Ґьорґієві . — Мой , мой , такі дужі , такі лакомі на бійку , шо раз лакомі , де ймут , там з мнєсом рвут ! А Ґьорґій нічого не говорив , лиш заєдно плював у долоні і наливав горілки . — Доста вже , небоже , доста , пусти , най я собі йду , бо тут нема Бога , я на таке не можу дивитиси . Вітєгни руки з пазухи , не облапуй ні , пусти , бо мині такий встид , шо не знаю , де подітиси ! — Я ще хочу образ цулувати , я ще хочу поріг , я хочу всіх , всіх , де хто є на світі — кричав злодій . Жінка зіскочила з печі і втекла , Михайло вийшов із - за стола , темний і п'яний , як ніч , Ґьорґій стояв і нагадував собі , що він мав щось робити . — Максиме , ви мині з хати шуруйте , аби я вас тут не видів , бо вб'ю , як горобца ; гай , забирайтеси . — Я піду , Ґьорґію , я вам не кажу нічо , але ви не гнівайтеси , бо ви знаєте , шо я мнєкий чоловік . Мині так здаєси , шо гріх будете мати , я собі йду … — Ідіт , ідіт , бо ви не хлоп , але зальопана баба ! — Та я то кажу , шо я не до цего , я … Максим піднісся і вийшов з - поза стола . — Будьте здорові та й не бануйте , бо я , як якис казав , не до цего … Злодій один лишився за столом , блідий трохи , але веселий . — А ти відеш із - за стола , ци треба ті відти віносити ? — Я не віду , я вижу , шо не віду , бо я маю тут під образами сидіти . — Ой , відеш , біг - ме , відеш , ми будемо просити ! І кинулися на нього , як голодні вовки . МАЙСТЕР То як часом майстер напився в саму міру , ні замало , ні забагато , то розказував одну подію зі свого життя . Всі , що були у корчмі , слухали його з увагою , навіть і жид слухав . — Та я вам , мой - ня , не буду ні цеї , ні тої городити . Був - єм майстер , був - єм ґазда — ціле село прикаже . Тепер я лайдак , най і це село прикаже — марного слова не скажу . Не скажу , бо шо правда , то не гріх . Але як то воно на мене впало ? За оце ви питайте … — Прийду до ґазди , обдивлюси по матріяні , по пляцови , приб'ю торг , могоричь віп'ємо та й до роботи ! Плюну у жмені , сокиру в руки та й дивиси , а будинок , як дзиґарок , віріс на подвірю . З котрого хочь боку заходи — дзиґарок . — Віду в неділю з церькови , йду додому та й нютую собі в голові , шо най лиш пожию з десіть років , та й село гет перебудую . Так перебудую , шо не жєль буде у него зайти …
Indietro Pagina 4 di 39 Pagina 4 di 39 Avanti 