Salta il testo dell’articolo
I . Фарбований Лис У лісі живе Лис Микита . Він дуже хитрий . Мисливці часто ловлять його , і собаки бігають за ним . Люди ставлять на нього пастки . Але Лис завжди тікає . Він знає всі стежки в лісі . Микита часто ходить у село . Там він краде курей . Він ніколи не повертається додому без їжі . Тому Лис дуже гордий і думає , що може все . Одного дня Лис говорить друзям : — Я ходжу тільки в село , а це легко . А завтра я піду в місто , де є великий базар . Я вкраду курку прямо на базарі ! — Не говори дурниць , — кажуть друзі . — У місті багато собак . Вони тебе побачать . — Не побачать ! Ось побачите ! — каже Лис . Наступного дня Микита йде в місто . Він тихо біжить через поле . Він ховається в траві й у городах . Ось і перші хати . Але в місті дуже гучно . Люди кричать , вози скриплять , коні йдуть по вулиці , свині вищать . Лис ніколи не чув такого шуму , і йому страшно . Микита довго сидить у траві біля паркану . Потім він потроху звикає . Він дивиться , куди бігти . Нарешті Лис стрибає на вулицю . На вулиці багато людей . Ніхто не дивиться на Лиса . « Це просто собака » , — думають люди . Лис біжить до базару . Там сидять жінки . Вони продають яйця , масло , гриби , курей і качок . Але раптом назустріч біжить собака , потім друга , потім третя . Собаки знають , хто це . Вони гарчать і біжать до Лиса . Що робити ? Куди тікати ? Лис швидко забігає в чужі двері . Звідти він біжить на подвір’я . У кутку стоїть велика бочка . Лис стрибає в бочку і ховається . Тут прибігають собаки . — Він був тут ! Шукайте його ! — кричать вони . Собаки бігають по подвір’ю . Вони нюхають кожен куток . Вони підходять і до бочки . Але з бочки погано пахне . Собаки нічого не знаходять і біжать далі . Лис живий . Але він сидить у фарбі ! У цьому домі живе маляр , який фарбує паркани й лавки . У бочці синя фарба . Фарба густа , на олії . Спочатку Лис іде у фарбу з головою . Потім він стає задніми ногами на дно . Тільки синій ніс видно з бочки . Лисові погано , він голодний , а запах фарби дуже сильний . Але виходити не можна . Синього звіра люди не пустять живим . Лис сидить у бочці до вечора . Коли стає темно , він вистрибує й тікає . Він біжить через сади й городи до лісу . За ним довго тягнуться сині сліди . Уночі Микита добігає до лісу . Але це не його бік лісу , і його дім далеко . Лис дуже втомився . Він їсть кілька яєць із пташиного гнізда . Потім він лягає в порожню нору і спить . Уранці Лис виходить із нори . Усюди тихо , і сонце світить . — Добрий час для полювання ! — думає Лис . Але тут він дивиться на себе . Ой ! Хто це ? Лис хоче швидко тікати . Але від себе не втечеш ! Він не знає себе , бо він увесь синій . Шерсть тверда , як колючки . Хвіст важкий , як палиця . І від нього погано пахне . Лис качається в траві , але фарба не сходить . Він лиже шерсть , але фарба не сходить . Він стрибає у воду , але фарба все одно не сходить . За ніч вона висохла . Тут іде Вовк . Учора він добре знав Лиса . Але тепер він бачить синього звіра з колючками . Вовк виє від страху і тікає .
Indietro Pagina 1 di 8 Pagina 1 di 8 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
