Salta il testo dell’articolo
II . Суперечка за столом Іван тільки цього й чекав , щоб почати сварку з гостем . — Знайшов кому слово давати ! — різко сказав він . — Значить , краще вже зрадити Україну , ніж своє слово цареві ? Степан спалахнув , але стримався . Його батько ніколи не зраджував України . Він служив їй з - під царської руки не гірше , ніж інші служили з - під польської корони . — Однаково , чиї п’яти лизати , польські чи московські ! — кинув Іван . — А багато було в нас таких , що стали на власну силу , без чужої руки ? — тихо спитав Степан . Старий Олекса зітхнув і сказав синові , що українська справа дуже важка . Навіть великий гетьман Богдан , який був не дурніший за них , не втримався на власній силі . Мати нахилилась і шепнула Іванові щось на вухо . Але той тільки струснув чубом . — Батьку , навіщо ховати правду ? — гаряче сказав він . — Це не моя власна справа , це справа всієї громади ! Якби менше було в нас таких , що їдуть по московські соболі та по царську казну … — Не по соболі і не по казну поїхав мій батько до Москви ! — перебив його Степан . Він пояснив , що батько не хотів служити чужим панам на рідній землі . Краще він служив рідній вірі на чужині . Він просив у царя ласки для своїх братів , яким було тяжко . Тоді він був уже старий і не міг воювати за Україну зі зброєю в руках . — А ти ж молодий , то чому ти не візьмеш зброю , що впала з рук твого батька ? — не здавався Іван . Степан довго мовчав , а потім заговорив спокійно й сумно . Коли він був малим , батько читав із ним Святе Письмо . Він звелів синові вивчити історію про Каїна та Авеля . Батько казав , що треба жити так , щоб завжди чесно відповісти Богові на одне питання . А питання те було просте і страшне : « Де твій брат ? » — Як же мені підняти зброю на Україні , щоб ніколи не влучити в брата ? — спитав Степан . — Невже шабля має більше сили й честі , ніж перо і щире слово ? Мене вчили , що ні . — Ми не звикли таке чути , але , може , на світі було б менше гріха й лиха , якби всі думали , як ти , — сказав Олекса . — Це ченці в Києві такого навчають ! — зневажливо сказав Іван . — А ти , Іване , в Києві не вчився , то звідки ж ти знаєш , чого там навчають ? — раптом сказала Оксана . — О , знайшлася для тебе захисниця , боярине ! — засміявся брат . Оксана тихо сказала , що вона тільки правду каже . Вся червона від сорому , вона пішла з ганку в садок . Тут прийшов слуга й сказав , що приніс речі гостя . Батько повів Степана показати йому кімнату . Степан подякував господині за хліб і сіль , а вона попросила вибачити , що вечір почався так негарно . Коли гість пішов , мати сердито подивилась на сина й спитала , хто ж так говорить із гостем . Вони ж покликали його в хату не для того , щоб над ним глузувати . — Нехай хоч раз почує правду , — буркнув Іван . — Бурсак уміє гарно говорити , на те він і бурсак . — А мені він до вподоби , бо добрий хлопець і такий чемний , — сказала мати . Іван махнув рукою , перескочив через тин і пішов на вулицю до товаришів . Мати гукнула Оксану . Дівчина вийшла з - за куща з кухлем у руці й сказала , що поливає барвінок . Мати похвалила її , бо квіти зовсім посохли на сонці . Потім мати пішла в дім , а Оксана лишилась у садку сама .
Indietro Pagina 2 di 10 Pagina 2 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
