Salta il testo dell’articolo
— Я й не дуже боюся тієї чужини , бо віра там та сама , а мову я трохи розумію , — сказала Оксана й усміхнулась . — Мови ти швидко навчишся , бо ти в мене розумниця . — Не хвали занадто , бо ще наврочиш , — сказала Оксана , і раптом їй стало сумно . — Мені якось страшно , бо таке щастя впало на мене так раптово … Із дому почувся голос матері : « Оксано , годі вже поливати , бо пізно ! » Дівчина кинулась іти , але Степан утримав її ще на хвилинку . Вона пообіцяла , що вийде до нього знову , коли мати ляже спати . Він сказав , що чекатиме її до світанку . IV . Терем Минуло небагато часу . Оксана вийшла за Степана й поїхала з ним до Москви . Тепер вона жила в його великому домі разом із його старою матір’ю , сестрою Ганною та малим братом . Одного святкового дня свекруха й Оксана вернулись додому з церкви . Над містом іще дзвонили дзвони . Обидві жінки були вбрані так , як вбирались у них удома . Мати мала на голові білу намітку , а Оксана носила кунтуш і високу шапочку , як заміжні жінки на Україні . Стара мати важко сіла на лаву , щоб трохи перепочити , бо ноги вже її не слухали . — Мамо , звеліли б ви перенести ліжко вниз , бо вам же важко щодня ходити по сходах , — сказала Оксана . — Ой ні , голубко , нехай уже буде нагорі , в теремі , — сказала мати . — Тут у Москві нема звичаю , щоб жінка жила внизу , і люди скажуть , що стара , а звичаю не знає . — Але ж ви виросли не в тутешніх звичаях . — А тут не питають , хто де виріс , бо ми тут чужі . Як то кажуть , з вовками жити , по - вовчому вити . — Ой лихо , то й мені доведеться по - вовчому вити ? — засміялась Оксана . Мати розповіла , як сьогодні в церкві люди шептались за їхніми спинами . Оксана теж це чула . Вона дивувалась , що люди в Божій церкві не моляться , а судять інших . Мати сказала , що всіх тут дивує їхнє вбрання . Тутешні жінки закривають обличчя , а вони ходять відкриті . — Хіба ми туркені ? — спитала Оксана . — Боронь Боже , та й московки не туркені , а от так у них ведеться , — сказала мати . — Ти тепер бояриня , тож і тобі годилося б вбиратися по - їхньому . — А ви ж як ? — Я стара , мені вже нема чого шити нового , — сумно всміхнулась мати . — Мій старий так і прожив вік у козацькому жупані , і в ньому я його й поховала , у вишитій сорочці . Вона витерла очі хусткою . Оксана тихо дивилась на неї . Потім Оксана спитала , навіщо Степан убрався в це боярське вбрання . Коли він стояв із нею під вінцем у червоному жупані , він був такий гарний . Мати лагідно засміялась , а потім сказала , що боярин не може зневажати царського вбрання . Степан же ходить і на царські бесіди , і в думу , і в приказ , де всі вбрані однаково . — Хіба це сором , якби він вбирався по - козацькому ? — спитала Оксана . — Чудна ти , доню , твій чоловік тепер боярин , а не козак , хіба ти не розумієш ? — Розумію … — сумно сказала Оксана .
Indietro Pagina 4 di 10 Pagina 4 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
