Salta il testo dell’articolo
Мати сказала , що й Ганну вже вбирає по - тутешньому . Ганні судилося вийти заміж у Москві , і на Україну вона вже не поїде . Оксана згадала про жіночий одяг тутешніх бояринь , довгий і широкий , як попівська ряса . А ще треба буде закривати голову й обличчя , і від цього їй ставало сумно . Вона помовчала й нарешті сказала , чого боїться . — Мамо , а якщо я в такому вбранні стану Степанові не мила ? — От що вигадала ! — засміялась мати . — А тобі Степан хіба став не милий без жупана ? Він же не мала дитина , щоб не впізнати тебе в іншій одежі . Тут мати глянула у вікно і побачила , що до дому йде Степан , а з ним двоє чоловіків . Вона швидко встала й сказала Оксані , що треба тікати нагору . — Чого ж тікати , ніби від татар ? — не зрозуміла Оксана . — Ще висміють нас , дитинко , бо тут нема звичаю , щоб жінки сиділи при чоловічій розмові . Мати поспішила сходами в терем , а Оксана пішла за нею й тихо зітхнула : — Ой Господи , які ж тут звичаї ! V . Ганна У теремі сиділа Ганна , сестра Степана , і лузала гарбузове насіння . Вона була вбрана , як тутешня бояришня , бо вже давно жила в Москві . Мати показала Оксані велику скриню і сказала , що там лежить нове боярське вбрання для неї . Оксана чемно подякувала , але без радості . Вона сказала , що приміряє його пізніше , бо дуже втомилась . Мати теж пішла відпочити , бо так годиться у свято . — Ой сестричко , навіщо ті свята на світі , коли так нудно ? — зітхнула Ганна . — Сидиш , то й нудно , а ти піди погуляй із подругами , — сказала Оксана . Але Ганна не могла піти . Самій дівчині не можна ходити по Москві , а мати хворіє і не хоче йти з нею . Та й тутешні дівчата сидять по теремах і не бачать світу , то яка ж із ними може бути радість ? — Пішли б разом кудись у гай над річкою та заспівали б , — сказала Оксана . — Я вдома у свято й години в хаті не сиділа . — Співати в гаю ? Такого тут і зроду не чували ! — сказала Ганна з жахом . Вона мало пам’ятала Україну , бо була ще малою , коли родина виїхала , а менший брат народився вже тут . Його всі звали Ванькою , а не Івасем , і він сам уже так звик . Ганна розповіла , що в Москві її кличуть Аннушкою , і тільки мати та Степан звуть її ще Ганнусею . — А як буде Оксана по - їхньому ? — спитала невістка . — Аксинья або Аксюша . — Щось негарно , то ти мене , Ганнусю , таки Оксаною клич . Ганна пригорнулась до неї й сказала , що дуже її любить . Вона так зраділа , коли брат привіз Оксану з України ! Інші боярині не пускають своїх сестер і дочок навіть за поріг . А Оксана тільки й каже їй , щоб вона йшла гуляти й не сиділа в хаті . Потім Ганна знітилась і сказала , що має одне прохання . — Хочеш щось із моїх прикрас ? Бери , що хочеш , я дам тобі намисто і заплету коси , як у гетьманівни . — Ні , мати цього не дозволить , а я хочу , щоб ти пішла зі мною в садок . Так Оксана дізналась , що Ганна вже заручена з царським стрільцем . Увечері стрільці їздять вулицею , і вона хоче хоч здалеку подивитись на нього . Сама вона в садку сидіти не може , а нянька всім про це розкаже . — То чому ж він до нас не прийде ? — спитала Оксана .
Indietro Pagina 5 di 10 Pagina 5 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
