Salta il testo dell’articolo
I . Перший виступ — О , пане меценасе , вітаю вас від усього серця , бо наше місто давно не чуло такого оборонця ! Це було на вулиці , перед будинком суду , в одному з великих провінційних міст Галичини . Щойно закінчилася розправа , і з суду купами виходили селяни , свідки , ремісники та міські сторожі . Молодий адвокат , доктор Євгеній Рафалович , теж вийшов на вулицю . У тісному коридорі суду було душно й брудно . Він щойно захистив двадцять селян із села Буркотин , яких судили за бунт через старе громадське пасовище . Суд відпустив усіх , і люди зі сльозами на очах довго дякували своєму адвокату . Для Євгенія це був перший виступ у новому місті , куди він недавно переїхав зі Львова . Він знав , що від цього дня багато залежить . Тепер він чув , що виступ йому вдався . Усі люди на вулиці дивилися на нього й шептали про нього . Він був задоволений , але йшов спокійно і повільно , ніби нічого особливого не сталося . Аж тут через вулицю до нього поспішив немолодий пан у старому чорному сурдуті . У нього були руді вуса і рідке сиве волосся . Пан весело кланявся капелюхом і щось говорив , але Євгеній ніяк не міг пригадати , хто це такий . — Ви не впізнаєте мене , пане меценасе ? Я ж ваш давній учитель , Стальський ! Хіба ви забули того маленького Генця , якого я колись учив читати й писати ? Тепер Євгеній згадав , і на серці в нього стало дуже неприємно . Двадцять п’ять років тому він був малим слабким хлопчиком і сиротою . Його опікуном був сільський священник . Опікун найняв для хлопчика вчителя , дорослого вусатого парубка , який більше бив і карав дитину , ніж учив . При опікуні цей парубок був ласкавий і солодкий , а без нього ставав грубим і злим . А ще в пам’яті Євгенія жила одна страшна картина з дитинства . Одного разу вчитель на його очах довго мучив кота , і маленький Генцьо плакав тоді від жаху . Тепер Стальський служив офіціалом у судовій реєстратурі і знав , здається , кожну людину в місті . Він не відпускав Євгенія і силою потягнув його обідати до ресторану . — Я завжди знав , що з вас будуть великі люди , — говорив він , наливаючи собі горілки . — Я був суворий , це правда , але любив вас , як рідного сина ! Євгеній мовчки їв і слухав цей солодкий голос , а в його вухах ніби знову нявкав замучений кіт . Офіціал говорив без кінця , пив чарку за чаркою і розповідав плітки про всіх людей у місті . — У нас дуже акустичне місто , пане меценасе , — сміявся він . — Що скажете ввечері в одному кінці , те зранку вже знає другий кінець , тож тут треба жити обережно . Під кінець обіду Євгеній попросив його допомогти знайти добру квартиру . Офіціал аж засяяв від радості й обіцяв усе зробити за один день . — А ви живете сам ? — спитав його Євгеній . — Ні , маю жінку , — коротко сказав офіціал , і його обличчя на мить стало холодним , як камінь . Потім він знову засміявся і почав говорити про щось інше .
Indietro Pagina 1 di 13 Pagina 1 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
