Salta il testo dell’articolo
XII . Перед вічем Євгеній подав до староства заяву про віче , яке мало відбутися у вівторок , у торговий день . Місцем для зборів він вибрав велику дерев’яну шопу при заїзді Мотя Парнаса . Староста розлютився , бо не вмів навіть прочитати заяву , написану руським письмом . Але заборонити віче за законом він не міг , тож вирішив діяти хитро . Спершу Парнас прибіг до Євгенія і поклав на стіл його завдаток . — Шопа стара , пане меценасе , ще завалиться на людей , — бурмотів він , не дивлячись в очі . — Я бідний чоловік , і пан староста може мене знищити . А через день Парнас прийшов знову , взяв завдаток і сказав , що староста вже не має нічого проти . Євгеній дуже зрадів і сів писати резолюції для віча . У понеділок офіціал сидів за обідом з дружиною . Регіна була бліда , майже жовта , і не їла нічого . — Твій коханий завтра скликає мужиків , бо хоче бути батьком народу , — сміявся він . — Але краще хай пильнує свої кістки , бо тут на нього вже точать ножі . Після обіду Регіна замкнулася у своїй кімнаті і довго ходила туди й назад , як в’язень у камері . Вона тихо говорила сама до себе , ніби до Євгенія , якого не було поруч . Вона згадувала дитинство , дерев’яний дім під лісом і високу голу гору навпроти вікон . Вранці сонце виходило саме з - за тієї гори , а ввечері найдовше світило на її вершині . Маленька Регіна дуже любила цю гору і мріяла колись піднятися на самий верх . Пізно ввечері до Євгенія тихо постукали , і ввійшла висока жінка в чорному , з густою вуаллю на обличчі . Вона замкнула двері на ключ і підняла вуаль , і він побачив Регіну . — Я прийшла до вас по пораду і допомогу , бо більше не можу жити з ним , — сказала вона . — Ви мали зробити це давно , — спокійно сказав Євгеній . — Ми почнемо справу про розвід , і я все зроблю для вас . Регіна гірко засміялася , а потім заплакала , закривши обличчя руками . — Розвід , ну так , ви ж адвокат , — сказала вона нарешті . — Я йшла до вас , щоб ніколи не повертатися до нього , щоб бути з вами , бути вашою служницею , ким завгодно . Але щойно я почула ваш голос , то зрозуміла , що у вашому серці той вогонь уже згас . Не кажіть нічого , бо кохання приходить і йде без нашої вини . Євгеній мовчав , бо знав , що вона каже правду , і йому було дуже соромно й гірко . — Чую , що завтра у вас віче , — сказала Регіна вже спокійніше . — Як шкода , що я не чоловік і не можу вам допомогти своєю працею ! Візьміть хоч оце , і нехай це буде перший фонд для вашої справи . Вона поклала на стіл свою маленьку сумочку , де були всі її гроші й прикраси . — Ні , пані , я не можу цього взяти , бо це ваша підтримка на майбутнє . — Мені вже нічого не треба , — сказала вона і почала швидко вдягати шубу .
Indietro Pagina 10 di 13 Pagina 10 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
