Salta il testo dell’articolo
Обличчя сторожа раптом страшно змінилося , а очі налилися кров’ю . Він заскреготав зубами , закричав диким голосом і кинувся на свого кривдника . За мить той уже лежав на землі , а залізні руки Барана стискали йому горло . Але раптом сторож посинів , з його рота пішла піна , і він сам упав на землю в страшних судомах . Офіціал підвівся , обтрусив сурдут і кілька разів ударив хворого чоботом під ребра . — Так тобі й треба , дідьку ! — сказав він . — Ходімо , пане меценасе , нічого йому не буде . Полежить тут пів години , встане і навіть не пам’ятатиме , що сталося . Нагорі Євгеній налив йому вишняку , а в самого ще довго тремтіли руки . — Цей Баран колись служив зі мною у війську , і був тоді здоровим , веселим парубком , — розповідав гість . — Потім він закохався до нестями , оженився , а жінка почала гуляти з іншими . Одного дня її знайшли в річці , втоплену і зі зв’язаними руками . Баран зізнався , що сам її вбив , і суд присудив йому шибеницю . Але щойно голова суду прочитав вирок , Баран упав на підлогу так само , як оце сьогодні . Лікар зі Львова сказав , що він хворий і вбив у нападі божевілля . Через пів року його відпустили на волю , і тепер він сторожує в цьому домі . Бачите , і тут усе зло через жінку ! Потім офіціал почав говорити про свою дружину , і в його словах кипіла холодна ненависть . — Я взяв її бідною сиротою з дому однієї тітки , і думав , що вона буде мені вдячна до смерті . А вона виявилась холодна , як риба , вперта і завжди мовчазна . Колись у нас служила весела дівчина Орися , і жінка вигнала її з дому через мене . З того вечора я перестав говорити зі своєю дружиною . Уже багато років я не кажу їй жодного слова , а коли треба щось сказати , звертаюся до служниці . Колись я навіть звертався до нашої собаки , а жінка мусила це слухати . — Але ж це страшна мука для неї ! — не витримав Євгеній . — Звичайно , що мука , — спокійно всміхнувся гість . — Я роблю все тихо , повільно і холодно , але їй від цього зовсім не легше . Євгеній схопився з місця , бо більше не міг цього слухати . — Пане , я не знаю вашої жінки , але навіть якби вона була гієною , так поводитися з нею було б гріхом ! Гість тільки цинічно засміявся і допив свою чарку . А Євгенію ще довго здавалось , що він заглянув у темний погріб , повний гнилі й гидких хробаків . IV . Лихвар Вагман Минуло кілька місяців , і контора доктора Рафаловича росла з кожним тижнем . Селяни з усього повіту приходили до нього зі своїми кривдами і старими програними справами . Євгеній говорив кожному чесну правду і ніколи не обіцяв того , чого не міг зробити . Спочатку це не всім подобалося , бо люди звикли до інших адвокатів . Ті спершу обіцяли легку перемогу , потім брали гроші , а в кінці залишали людей ні з чим . А ще Євгеній відразу вирішив , що всі папери з його контори будуть виходити тільки рідною мовою . Тоді в Галичині цю мову називали руською , а урядники в судах звикли до польської і німецької . Вони сердилися і нарікали , бо на старість мусили вчити нову абетку . Кілька разів його подання повертали назад , але закон був на його боці , і він спокійно стояв на своєму . Через якийсь час урядники навчилися приймати його папери без зайвих слів .
Indietro Pagina 3 di 13 Pagina 3 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
