Salta il testo dell’articolo
Почалися найщасливіші дні його життя , які він потім згадував як єдину весну своєї долі . Він ніколи не казав дівчині про кохання , і вона нічого не казала йому . Але при кожній зустрічі вона виходила йому назустріч , тихо всміхалася і подавала руку . Біля неї на душі ставало спокійно і чисто , а всі злі думки зникали самі собою . Він грав для неї веселі коломийки , козачки й польки , і всі дівчата в школі замовкали , слухаючи його . Одного разу вони разом ішли вулицею , і повз них проїхала карета з літньою пані . Дівчина раптом зблідла і затремтіла всім тілом . — Це моя тітка , і вона бачила мене з вами , — прошепотіла вона . — Прощайте , я потім усе вам розповім . На прощання вона дала йому свою візитну картку , де було написано : « Регіна Твардовська , вулиця Зелена , 8 , у пані Армашевської » . Євгеній тоді готувався до останнього іспиту і вирішив прийти до неї вже доктором права . Того дня , коли він склав іспит з найвищою оцінкою , він послав їй коротку записку . А ввечері прийшла відповідь на картці її тітки . « Ви трошечки запізнилися , пане . Моя племінниця Регіна Твардовська вчора вийшла заміж і цієї ночі виїхала з чоловіком на провінцію . Анеля Армашевська » . Після цього Євгеній тяжко хворів кілька місяців , і не раз його рука тяглася до револьвера . Тіло потім одужало , але душа боліла ще багато років . Він шукав Регіну в кожному місті й селі , куди кидала його доля , і ніде не знаходив . Тільки її маленька картка лежала в шкатулці як найбільша святиня його життя . VI . Недовіра Через кілька днів до Євгенія прийшли троє господарів із Буркотина , яких він сам покликав листом . Це були міцні , плечисті чоловіки в довгих сукманах , із широкими поясами і з палицями в руках . Вони обережно сіли на старий диван , і він тріснув під їхньою вагою . — Скажіть мені , люди добрі , скільки варте ваше пасовище , якби його купувати ? — спитав Євгеній . — Для чужого воно , може , й нічого не варте , а для нас дороге , — сказав старший із них . — Це земля наших дідів і прадідів . — А якби пан продав вам не тільки пасовище , а весь свій маєток разом із полями й лісом ? Він дуже в боргах , тож громада могла б купити землю спільно , а я допоміг би вам з усіма паперами . Селяни перезирнулися , і на їхніх обличчях з’явилася недовіра . — Своє власне ми мали б купувати в пана ? — крикнули вони всі разом . — Краще підемо з торбами по світу , а за дідівщину платити тому дармоїдові не будемо ! — Я не кажу , що ви програєте процес , бо ваша правда , і ви маєте його виграти . Я тільки хотів показати вам іншу дорогу . Але селяни вже дивилися на нього холодно і з підозрою . Вони коротко попрощалися , взяли свої шапки й пішли , навіть не подавши йому руки . Євгеній зрозумів , що зробив велику помилку . Людей так довго обманювали , що вони вже не вірили нікому , хто ходить у панському сурдуті . Цілу неділю він сидів сам у своїй кімнаті і думав сумні думи . У місті не було жодного щирого друга , з яким можна було б поговорити . « Освіта , — думав він гірко . — Усі кажуть , що селянам потрібна освіта . Але хіба ми самі , з дипломами , вміємо жити чесно і розумно ? » Увечері того самого дня до нього несподівано прийшов колишній учитель . Він був дуже ввічливий , низько кланявся і солодко всміхався . — Пане меценасе , у мене до вас одне велике прохання , — почав він . — Завтра в нашій родині маленьке свято , і я хотів би , щоб ви прийшли до нас на вечерю . Мені буде дуже приємно , а моїй жінці тим більше . Євгенію зовсім не хотілося йти до цього дому . Але гість так довго і так настирливо просив , що він нарешті згодився .
Indietro Pagina 5 di 13 Pagina 5 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
