Salta il testo dell’articolo
VII . Біла сукня Другого вечора господар зустрів його на порозі і повів до вітальні , де при лампі стояла висока жінка в простій чорній сукні . — Регінко , це пан меценас Рафалович , — сказав господар . — А це , пане меценасе , моя жінка . Євгеній застиг на місці , ніби його вдарили обухом по голові . Перед ним стояла Регіна , його Регіна , про яку він мріяв десять довгих років . Тепер він знав про її страшне життя з розповідей її власного чоловіка . Він не міг вимовити ані слова , а вона мовчки схилила голову . Її очі на мить зупинилися на ньому , а потім із тихим подивом перейшли на чоловіка . — Слухай , Регінко , я навмисно не сказав тобі раніше , щоб зробити несподіванку , — весело говорив господар . — Сьогодні в нас велике свято , бо минає рівно десять років від нашого шлюбу ! Піди переодягнися і будь гарною для нашого гостя . Регіна мовчки вийшла , а господар наливав вино і безперестанку жартував . Потім двері відчинились , і вона повернулася в кімнату . На ній була стара пом’ята весільна сукня , біла , з перлами і мереживом , а волосся вона розпустила , як молода наречена . Її жовте змучене обличчя в білому вбранні виглядало страшно , як у мертвої . — Бійся Бога , Регінко , що ти з себе зробила ? — скрикнув господар . — Сьогодні мій ювілей , десять років мого заміжнього життя , — спокійно сказала Регіна . — Десять років тому цю сукню вдягла на мене тітка , яка була моїм злим демоном . Тепер я вдягла її знову , і нехай усі мої біди бачать мене ! — Не ганьби мене перед чужою людиною ! — прошипів господар . — Пан Євгеній не чужий ні для тебе , ні для мене , — тихо відповіла вона . Вечір минув як важкий сон , і Євгеній не пам’ятав , як дійшов додому . Уночі він довго сидів біля столу і плакав , як мала дитина . Спершу він сердився , що Регіна стала чужою , дивною і навіть смішною в тій старій сукні . А потім зрозумів , що вона просто божеволіє від болю , і він не має права її судити . Уранці хтось голосно постукав у двері , і на порозі став пан маршалок Брикальський , багатий пан із Буркотина . Він був веселий , напахчений і так сяяв , ніби прийшов на весілля . — Мій любий меценасе , дозвольте вас обійняти ! — закричав він і кинувся до Євгенія з обіймами . — Яку радість ви мені зробили ! Ваші селяни прийшли до мене і все чесно розповіли . Ви радили їм купити мій маєток , ха - ха - ха ! Маршалок довго і голосно сміявся , але в його очах світилася злість . Він хотів показати адвокатові , що ті самі селяни , яким той хоче добра , першими його зрадили . Коли гість пішов , Євгеній довго ходив по кімнаті і думав про людську невдячність . На душі в нього було гірко , як ніколи . Потім він підійшов до вікна , і серце його знову затремтіло . На лавці в парку знову сиділа Регіна .
Indietro Pagina 6 di 13 Pagina 6 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
