Salta il testo dell’articolo
МОКІЙ — Ах , тьотю ! За його тільки що взялись , щоб виправити , а ви вже питаєтесь — навіщо ? МАЗАЙЛО — Чули ? ( До Мокія іронічно ) . То , може , ти й за наше прізвище візьмешся , щоб виправити ? МОКІЙ — Не може , а треба ! Діда нашого було прізвище Мазайло - Квач — отож треба додати … Мазайло за серце , як навіжений . Мати ойкнула . Баронова - Козино пальцями до вух — здригнула . Тьотя до Мокія : — Моко ! Моко ! Моко ! . . Ти справді за те , щоб був не Харьков , а Харків ? МОКІЙ — Так ! ТЬОТЯ — І ти справді за … ( бридливо ) за Квача ? Баронова - Козино знов пальцями до вух , знов здригнула . Мокій , побачивши все це : — Так ! За Квача ! За три Квача ! За сто Квачів ! За мільйон Квачів ! Баронова - Козино мало не спритомніла . Мокій вибіг у свою комірку . Тоді всі , крім Улі , до тьоті : — Ну , що тепер з ним робити ? Що ? — Ах , боже мій , що ? МАТИ — Може , проклясти ? МАЗАЙЛО — Убити , кажу ? РИНА — Оженити ? А тьотя ходила Наполеоном і думала . Мати сіла і заплакала : — І в кого він такий удався ? У кого ? . . Здається ж і батько , і я всякого малоросійського слова уникали . . . РИНА — Ти ж казала , що він в дядька Тараса вдався . МАТИ — Ой , хоч не згадуй . Не дай бог оце трапився б ще він … Задзвонив дзвоник . Вийшла Рина . Вернулась бліда , перелякана : — Дядько Тарас приїхав … Мати й Мазайло з жахом : — Що ? — Не пускай його ! Скажи — нас нема ! . . Нас арештовано ! Дядько Тарас на дверях : — А де у вас тут витерти ноги ? Всіх як заціпило . ТАРАС — Чи , може , й ви мене не розумієте , як ті у трамваї … Тільки й слави , що на вокзалі Харків написано , а спитаєшся по - нашому , всяке на тебе очі дере … Всяке тобі штокає , какає — приступу немає . Здрастуйте чи що ! III Третього дні Рина зустріла Улю на порозі : — Ой , Улю ! Ой , тільки Улю ! . . Наступає вирішальний момент . Вирішальний , ти розумієш ? Зараз у нас буде дискусія — чи міняти прізвище , чи ні . Тьотя Мотя викликала Моку на дискусію . Уля до люстра , як жадобна до води : — Що ти кажеш ! Рина то до Мокієвих дверей , то до Улі бігаючи : — На дискусію , ти розумієш ? А Мокій — не дурень — напросив ще комсомольців , ти розумієш ? Що з цього вийде — не знаю . Мабуть , жах , жах і тільки жах . Добре хоч з дядьком посварився за стрічку , за якийсь там стиль , чи що , ти розумієш ? Од самого ранку гризуться . Прислухались . Чути було Мокієвого голоса — Вузьколобий націоналізм ! Шовінізм все це ! — Вигукував дядьків : — Не шовінізм , бельбасе , а наше рідне , українське ! — Як у тебе з ним , Улько , питаю ? Невже ще й досі не прикохала ? Невже нічого не вийде ? Невже тьотя Мотя правду каже , що тепер Мокія і взагалі мущину лише політикою й можна обдурити ? Уля новим якимсь голосом : — Нічого подібного ! Ах , Рино ! Рина , зачувши цього голоса : — Що , Улюню ? Що ? — Що ? Ти знаєш , як по - українському кажуть : ночью при звьоздах не спітся ? — Ну ? — Зорію . Правда , прекрасно звучить ? РИНА — Це ж ти до чого ? . . Та невже ти … Невже ти , Улько , замість закохати Мокія та сама ним , ідійотко , закохалася ? Уля зашарілась : — Ні , ні … — Як ні , коли ти саме кажеш , що вночі не спиш , зорієш уже , чи як там по - українському ! . . — Та ні !
Indietro Pagina 15 di 31 Pagina 15 di 31 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
