Salta il testo dell’articolo
X . Розірвані кайдани Минув деякий час . Одного дня на широкому панському дворі зібралося багато людей : чоловіки , жінки , молодь і діти . Люди тихо розмовляли й увесь час дивилися в один бік . Казали , що пани з’їхалися з усього краю , бо хочуть побачити отамана в кайданах . — Я ніколи не повірю , що він покаявся ! — сердито сказав один чоловік . — Це не він . Знайшли якогось злодія та й підмінили . На ґанок вийшла пані Люба в святковому одязі . — Ну що , тепер побачили , який вам добродій той Кармелюк ? — спитала вона . — Ціле село Безводня йде в Сибір , а в Морошні люди вже другий день стоять на колінах і просять прощення . Ось скільки добра він зробив вам ! А сьогодні в нас свято , тож гуляйте хоч до ночі . Музики , грайте ! Музики неохоче взялися за скрипки , але ніхто не рушив з місця , і пані сердито пішла . Скоро у двір вийшли пани й пані у святковому одязі , веселі й червоні . Серед них ішов чиновник , а за ним несли великі товсті книжки . Поруч ішов дуже старий пан з палицею . Чиновник вийшов до людей і почав говорити голосно й поважно : — Слухайте , люди ! Дехто з вас думає , що Кармелюк має чарівну силу й може ходити крізь стіни . Це неправда ! Він звичайний злодій , і в цих книжках записані всі його злочини . Кажуть , що він віддавав гроші бідним , але він грабував і бідних теж . Через нього тисячі людей пішли в Сибір , а тисячі жінок і дітей залишилися самі . Але тепер він покаявся й сам віддався в руки влади . Він попросив , щоб його замурували в стіну в Києво - Печерській лаврі , де він до смерті буде молитися за свої гріхи . Туди він повзе по землі й у кожному селі просить у людей прощення . Настала тиша , і всі почули , як брязкають ланцюги . Між вартовими з рушницями повз по землі Кармелюк , увесь у кайданах . Він став на коліна перед панами й попросив простити йому все зло . — Так ось який той лицар , що забирає в багатих і віддає бідним ! — сказав старий пан . — Як ти посмів , простий мужик , підняти руку на панів ? Наше право дав нам сам цар і сам Бог ! — Пане , пане , тебе скоро чекає могила , — сумно відповів Кармелюк . — Подумай краще про свою душу . Старий пан аж затрусився від злості , і його повели геть . Тоді до в’язня підбігла пані Люба . — Чого ж ти так почорнів , вельможний пане ? Де твої соколині очі ? Згниєш тепер у стінах , там і знайдеш свою волю ! — Пані , гріх довго тримати гнів у серці , — тихо відповів Кармелюк . — Прости . — Бог простить , — холодно сказав Стась . Тоді Кармелюк обернувся до селян і вклонився їм до землі . — Простіть і ви мене , бідні люди . Я жив не по правді , і Бог покарав мене . Забудьте розбійника Кармелюка й не ходіть його шляхами . — А де ж тоді правда ? Де воля ? — спитав хтось у натовпі . — Де вона , та правда на світі ? — відповів Кармелюк . — Цілий вік я шукав її й усе віддав за неї , а бачив тільки кайдани й батоги . Тепер я бачу , що все було дарма . Терпіть і моліться , слухайтеся панів , і вам буде краще . Люди загули , а пани сміялися між собою . У натовпі кричали , що стільки людей пішло за нього в Сибір , а тепер він кається . Кричали , що пани його купили , що він Юда й зрадник . Люди схопили палиці й кинулися на нього . Чиновник злякано махав руками , і тоді вперед вийшов Стась і вистрілив з пістолета вгору . — Що це ? Бунт ? Шапки геть ! На коліна !
Indietro Pagina 8 di 9 Pagina 8 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
