Salta il testo dell’articolo
V . Пісня бурлаки Кармелюк витер піт і спокійно вийшов назустріч облаві . Люди в облаві зашепотіли , що це сам Кармелюк , і дехто сховався за дерева . А з лісу кричав економ : — Беріть його живцем ! Вас багато , а їх тут жменя ! Люди гукали « Бери його ! » , але ніхто не рушав з місця . — На кого ви вийшли з палицями , як на звіра ? — спитав отаман . — Хіба я ваш ворог ? Дивіться , хлопці , щоб потім не шкодували . Економ кричав , що всі підуть у тюрму й у Сибір , якщо розбійник утече . — Добре тобі в лісі кричати « беріть » , — тихо сказав один селянин . — А ти прийди сюди сам та й візьми . Раптом із лісу вибіг великий босий чоловік у старих подертих панських штанях і з палицею в руці . Це був бурлака Мартин . — То це через нього нас усіх посадять у тюрму ? Де він , той Кармелюк ? Я сам на нього піду ! Отаман пожартував , що в кишенях цього пана , певно , повно золота . Мартин засоромився , але потім гордо підняв голову й виставив уперед босу ногу . — А може , в мене вдома ціла скриня грошей ? — Перш ніж іти на мене , скажи , хто ти такий , — сказав Кармелюк . — Чи я твої гроші забрав ? Чи твою хату спалив ? За що ти хочеш зі мною битися ? Мартин почухав голову , зітхнув і попросив чарку . Він випив і сказав , що одна чарка не бере . Отаман налив йому більшу , і тоді Мартин сказав , що вона взяла за серце . — Ти питаєш , хто я такий ? Слухай ! Він узявся рукою за щоку й раптом заспівав сильним гарним голосом : « Та немає гірш нікому , як бурлаці молодому … » Люди з облави спиралися на свої коси й слухали , а деякі кидали палиці на землю . Здалеку економ кричав , щоб стріляли всі , в кого є рушниці , але ніхто його не слухав . Тим часом дядько панни Зосі щось гаряче шепотів їй на вухо , а потім майже силою повів її в ліс . Раптом у лісі почулися радісні голоси : економ злякався й утік на коні , а за ним утекли всі його слуги . — А що ж нам тепер робити ? — питали люди з облави . — Тепер пани нас живцем з’їдять . — Я запрошую вас усіх до себе на іменини , — сказав Кармелюк . — Нічого й нікого не бійтеся , тут ми й порадимося , що робити далі . Знайте : Кармелюк ще нікого не зрадив . Люди з облави кидали палиці й один за одним переходили до отамана , а він звелів хлопцям ставити намети . — Ну як , сину , гарно в дяді Кармелюка ? — спитала мати свого хлопчика . — Як на небі ! — відповів хлопчик . У лісі темніло , а гості й хлопці отамана співали разом : « Чорна хмара наступила , став дощик іти : благослови , отамане , намет нап’ясти » . VI . Пани під землею У будинку пані Люби був глибокий підвал із кам’яними стінами . Тепер там стояли стільці , лави й канапа , а на столі лежали старі шаблі й пістолети . Уже кілька ночей пани ховалися тут від Кармелюка , і горіла тільки одна свічка . На канапі лежала пані Люба з хусткою на голові , а біля неї стояли ліки . Її родич , старий пан Душечка , читав при свічці книжку . Син пані , панич Стась , сердито дивився на зброю . Небога пана Душечки , панна Ромця , тихо розмовляла з молодим сусідом , паном Олізаром . Двері в підвал були підперті кілками . — Хтось стукає ! — раптом сказала пані Люба , і всі замовкли . Але це панна Ромця стукала черевиком , і вона почервоніла .
Indietro Pagina 4 di 9 Pagina 4 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
