Salta il testo dell’articolo
— Мені все ясно , мамо , — сердито сказав Стась . — Якщо ми не можемо відбитися від розбійників , тоді відкривай свою скриньку , відлічи гроші й тихо чекай на ласку пана Кармелюка . — Не син , а звір ! — обурилася пані Люба . Тут у потайні двері постукали , і в підвал увійшов економ Остап , хворий худий чоловік , який увесь час кашляв . — Кармелюк зараз грабує в Галузинцях , — похмуро сказав він . — Оце хитрий ! — зрадів пан Душечка . — Сказав , що прийде до нас , а сам пішов в інше місце . — Не радійте так , дядьку , — сказав Стась . — Якщо він захоче , то встигне й до нас . Остап розповів ще одну новину . До них приїхав якийсь поміщик аж із Чернігова , який купив тут вовну й везе додому два вози . Він почув , що в Галузинцях розбій , і боїться їхати далі вночі , тому просить переночувати . — Оце ще клопіт ! Саме час гостей приймати ! — бідкалася пані Люба , але пішла по гостя . — А можна на наших людей надіятися ? — спитав Стась . — Правду кажучи , надія погана , пане , — тихо відповів Остап . — Може , троє будуть битися , а інші розлетяться , як пір’я , від одного свисту розбійників . VII . Гість із Чернігова Пані Люба повернулася з незнайомим паном . Він був чорнявий , в окулярах , веселий і добрий на вигляд , голосно говорив і голосно сміявся . На ньому блищало золото : ланцюжки й персні . Пані познайомила його з усіма , і гість довго й уважно дивився на Олізара . — У вас тут справжня фортеця : скрізь замки , варта , стіни , — сказав гість . — І все це через того Кармелюка ? Кажуть , він веселий хлопець , забирає в багатих , а віддає бідним . — « Веселий хлопець » ! — обурилася пані Люба . — Скоро нам дихати не буде чим від його жартів . Тоді всі почали гаряче й сердито розповідати про нього . Стась казав , що в губернії багато війська й поліції , а одна людина оголосила війну всім панам . Пані Люба казала , що суд уже п’ятий рік посилає в Сибір тисячі селян , а самого розбійника ніхто не може спіймати , бо він як тінь . — Люди вважають його своїм захисником , — тихо сказав пан Олізар . — Кажуть , що все награбоване він роздає бідним . — Виходить , він народний герой , — сказав гість . — Таких героїв колись саджали на палю ! — похмуро відповів Стась . Тут у двері зазирнула служниця Устина , і пані Люба одразу замовкла . Вона пожалілася , що слуги весь час підслуховують , що пани говорять між собою , і попросила сина повести всіх нагору . Коли всі вийшли , у підвалі залишилися дві служниці , які принесли ліжко . Вони одразу повеселішали . — Бач , як пани злякалися , аж почорніли , — тихо сміялася одна . — Ой , коли б Кармелюк швидше прийшов ! Я б йому ще й ворота відчинила . Вона взялася в боки й затанцювала : « Ой чук , чуки , чуки , чуки , нема мого Кармелюки … » У двері зазирнув старий бородатий візник , який приїхав разом із чернігівським паном . Він попросив покликати свого пана , і одна дівчина пішла . А друга почала розпитувати , хто такий його пан і чого вони приїхали вночі . Візник тільки сміявся , а потім жартома схопив її за руку . Дівчина пручалася , і раптом його борода впала на підлогу . Під нею було молоде обличчя . — Тільки нікому ані слова ! — сказав хлопець і швидко сховав бороду в кишеню . — Скоро все дізнаєшся . А тепер іди . Дівчина вийшла , і в підвал швидко зайшов гість . — Ну як ? Усе гаразд ?
Indietro Pagina 5 di 9 Pagina 5 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
