Salta il testo dell’articolo
X . Майже чотири місяцї минули з часу від'їзду доктора Марка , і ми зажили знов давним ладом і колишнїм тихим , одностайним житєм . Від него прийшов за той час лиш один раз лист з Цари , в котрім писав , що хорував трохи , що відпливає незадовго до Іспанїї , і що має дуже много занятя . Се занятє , писав , дуже єму пожадане , бо на него налягає від часу до часу якась пригноблююча „ туга за домом “ і туга за тихими , чистотою і любовю озареними вечерами на батьківщинї , а праця розвіває сумні тужливі думки і не допускає єго тонути в жалю . Поки що здоровить всїх сердечно і т . д . Панї Марко стала від єго від'їзду дразливійшою і попадає часто в якийсь сумний настрій . Каже , що єї мучить деякими хвилями передчутє , що не побачить єго вже більше . Посьвячую бідній нервовій жінцї більше часу , нїж коли перед тим , посьвячую ся їй цїлковито . Читаю їй годинами в голос , товаришу їй майже неустанно . В кухни пересиджую більше , як треба , щоби страва для неї була цїлком після єї смаку і все так , як она любить . Через все те остає ся менї дуже мало часу , а коли найдуть ся вкінци свобідні хвилини , то сама не знаю , до чого брати ся вперед . Чи читати , чи писати , чи веселитись , як каже она инодї , коли догляне яку психічну втому на моїм лици . Я стараю ся , щоб она не добачувала єї нїколи . Она - ж прецїнь єго мати , а через те для мене так само дорога , як і для него . Від часу до часу відвідувала нас Оксана і випрошувала мене у панї Марко на „ музику “ . Тодї проживала я свої найсвобіднїйші хвилї — і мої думки летїли невпинно далеко на полудне . По єго від'їздї сьвіт для мене немов опустїв . В серцю загнїздила ся глубока , пригнетаюча , немов безконечна туга , котру викоренити старалась я всїми силами . Я не хотїла про него думати , не хотїла , щоби чувства мої звертали ся до него , мов той соняшник за сонцем , однак на дармо . Перед моєю уявою спиняла ся трохи не що години єго істота , з тих гарних соняшних днїв , в котрих бував для мене добрим , щирим , бував чимсь більше , як „ добрим знакомим “ . Ставав живо єго образ з бистрими , за мною неустанно слїдячими очима , прислухуючий ся з усьміхом моїм оповіданям з рідних сторін … Я любила єго , бо - ж се не могло щось иньше бути , що я відчувала для него . Се була очивидно любов , але не така , як колись для Орядина , лише якась спокійна , глубока . Єго гарний , лагідний характер яснїв тепер ще красше передо мною , а єго майже хороблива любов до чесноти і чистоти полишила на мене такий вплив , що єго не зітре мабуть нїчо . Всї єго розмови , погляди , всї засади єго що - до житя і моралї розбирала я з тою самою точностю , як і ті колись у Орядина , і я мусїла все наново пересьвідчувати ся , що він чоловік наскрізь інтелїґентний , і чесний , наскрізь аристократ в чувствах і справдїшний чоловіколюбець , що як раз про Орядина не могла я з певностию сказати .
Indietro Pagina 119 di 192 Pagina 119 di 192 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
