Salta il testo dell’articolo
Без претенсий ! … Цїла гордість моєї вражливої аристократичної душі скипіла . На моїх устах грав через хвилину глумливий усьміх , а опісля глянула я знов на зімняте письмо ; однак підняти єго не підняла … Тої ночи читала і писала я ген аж поза північ . Від часу до часу виринав в моїй душі образ Марка , пригадували ся єго слова , сердечним голосом вимовлені до мене : „ Що я люблю , люблю вже на віки ! “ Однак опираючись сильно найменьшим споминам про него , відчувала я в душі лиш те , що мене з єго причини болїло ; заслонювала ся єго холодним поведенєм з послїдних днїв мов талїсманом супроти него самого , а властиво супроти любови до него . Гордість моя , годована тим , міцнїла , змагала ся , лляла чародїйну силу в душу . Так , сеї ночи працювала я з таким одушевленєм , як вже давно нї , а лягши на спочинок , уснула здоровим сном . Рано привитало мене золоте промінє сонця , немов бажало настроїти мене на цїлий день соняшно . Встаючи живо , повтаряла я ( немов замісць молитви ) одно горде реченє з твору Нїцшого : „ Also sprach Zarathustra “ , котре Бог знає чому саме в тій хвилї навинуло ся менї на думку : „ Was von Weibsart ist , was von Knechtsart stammt , und sonderlich der Pöbelmischmasch — das will nur Herr werden alles Menschenschicksals — o Eckel ! Diese Herren überwindet mir , Ihr höheren Menschen , die sind des Übermenschen grösste Gefahr … “ XI . Час минав безповоротно і в моїм житю не змінювало ся нїчо . З моєї батьківщини і від свояків діставала я вістий небогато ; впрочім я й не тужила за вістками від них . Що - до моїх відносин до панї Марко , то й они майже не змінили ся . Она мене все однаково любить , а хоть і впадає частїйше в недугу , стає ся через те що раз дразливійшою , то я зношу від неї все терпеливо , переконавши ся , що она одна менї справдешна щира дорадниця , підпора в житю , на котрої грудях могла би я виявити отверто всякий біль , і котра , по смерти моєї дорогої незабутної бабунї , опікує ся мною правдиво по материньски . А відтак она - ж єго мати ! Одного разу , коли пролежала більше як тиждень хора , а я , заходячись коло неї , не спала ночами і аж змарнїла , сказала до мене стискаючи менї руку з слезами в очах : „ Я не знаю , Наталко , чи зможу я ще коли небудь віддячити ся вам повно за вашу сердечність і любов , як я сего бажала би і як ви на се заслужили ! Але може віддячить ся він вам за мене . Він вдячний і вірний , ох , вірний як єго незабутний батько . Він знає , які ви для мене ! “ Я відвернула ся від неї , щоб не дивити ся в єї добрі очи . По перше я не могла дивити ся в єї лице , коли говорила про него , а по друге в мене не була совість цїлком чиста . Чи я була дїйсно добра для неї задля єї особи , чи радше тому , що она єго мати ? Правда , я не думаю вже стілько про него як давнїйше .
Indietro Pagina 126 di 192 Pagina 126 di 192 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
