Salta il testo dell’articolo
Мене обгорнуло огірченє . Я обставала за ним перед Оксаною , вступала ся за ним перед Марком , зносила підозрінє , що він мій „ бог “ , а він має собі кпити з мене ? Чи се можливо ? Взагалї , що я собі думаю ? Чи з того , що він син мого народу , виходить , що я мушу думати про него і терпіти за него ? Радше зверну ся до тамтого , котрий , коли що любить , любить вже на віки . Але тамтой гордий і радше зрече ся свого щастя , нїж „ накине ся “ менї або розірве звязи між Орядином і мною ! Він буде мовчати , а я не отворю також уст . Тепер менї ясне єго чудне поведенє , але ясне і се , як лихо розуміла мене панї Марко , котра чувала над єго і над моїм щастєм ! Хитаю ся між обома , а не належу жадному . Чому було все так безсоняшно , невикінчено ? Або отсе чувство самоти — ух , як оно мене придавлювало ! Я почала терти нервово руки і ходити по хатї . Се чинила я майже несьвідомо все тодї , коли мене взяла розпука або неспокій . Чи все те було наслїдком способу мого думаня , чи тому , що я жила сама і була незамужна ? Марко говорила стілько разів , що чоловік і жінка повинні іти разом , що одно доповняє друге — чи се дїйсно так ? Менї пригадує ся фільозофованє молодої малярки , котра заєдно каже , що чоловік з незвичайними спосібностями ума не повинен вязати ся за нїяку цїну в сьвітї з другою істотою ; що він повинен розвивати ся сам без впливу тої другої істоти , щоб не піддати ся з часом , не стати ся рабом того впливу , і жити самому , щоб не стратити свого властивого характеру . Не знаю , по чиїй сторонї правда , але відчуваю ясно , що одно стане менї спасенєм , а то праця ! Слава тобі , Боже , що она остає ся менї і що я можу в нїй шукати щастя . Коли потапаю в нїй цїлою душею , тодї всї , що заколочують мій спокій , відходять від мене далеко - далеко і я не чую ся анї самотною , анї непотрібною , але противно , чую ся міцною , самосьвідомою , спокійною … Тут кінчить ся Наталчин дневник . XIV . В три недїлї пізнїйше появила ся Румунка з Орядином в театрі в льожі . Побачивши десь поміж видцями Оксану і Наталку , она нахилила ся до Орядина і прошептала : „ Отже она тут ; таки послухала і прийшла . Знаєте , она властиво дуже гарна і могла би мужчинам дуже подобати ся . “ По єго лици пробігла поломінь . „ Ну так “ , відповів змішаний , мов приловлений на забороненім учинку . „ Ви знаєте , про кого я говорю ? “ спитала она . „ Про Верковичівну . “ „ То ви слїдили за нею ? “ скликнула майже в голос . „ Але - ж ми очивидно в одній і тій самій хвилї замітили єї — по волосю ! “ відповів з притиском і холодно . „ Прецїнь єї волосє мусить впасти в очи ! “
Indietro Pagina 155 di 192 Pagina 155 di 192 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
