Salta il testo dell’articolo
Обставини , в яких жила , не були найлїпші і она проживала нераз гіркі хвилї упокореня . Се була правда , що она заробляла гроші і голкою , однак що - ж було робити ? Мешканє мала даром , мала також деякий заробок із своїх учениць , але те все не вистарчало на вимоги житя , а хоть она і жила і одягала ся скромно , то за те потребувала гроший і на такі річи , без котрих нїяк не можна обійти ся інтелїґентному чоловікови . Одного вечера зібрали ся в неї єї товаришки і она читала їм свою повість в голос . Нараз замітила , що малярка плаче . Се вразило єї так сильно , що аж поблїдла і на хвильку в читаню задержала ся . Все те вразило й Оксану . „ Чого ти плачеш , Софіє ? “ спитала Наталка малярку і видивила ся на неї своїми сияючими , зворушеними очима . Молода артистка не відповідала . „ Не можеш нам сего сказати ? Чи оно тикає ся працї , чи мене , чи нас обоїх ? Скажи , прошу ! “ Дївча похитало головою , стиснуло їй щиро руку і присилувало себе до спокою . „ Се нїчо , Наталочко , нїчо “ , казала , „ се лиш нерви ! “ Наталка дивила ся на товаришку через хвилю допитливим поглядом і єї обгорнули невимовно сумні чутя ; однак лиш на хвильку ; трохи згодом успокоїла ся цїлком і читала далї . Чим довше читала , тим більше зміняв ся вигляд жінок , що нерухомо їй прислухували ся . Они дивили ся на неї так , мов би перед їх очима заходила з нею зміна , мов она перед їх очима перетворювала ся в щось нове , нетикальне … Вкінци сказали , що она може з певностию надїяти ся успіху з сеї працї , пораяли , куди вислати єї , додали відваги , збудили надїї , додали тілько охоти до житя , що она того вечера немов віджила , і стала такою веселою , якою не була вже давно . Відославши рукопись , она числила днї , коли дістане відомість про неї . Коли на ню налягав сум або ріжні недостачі , і клопоти єї обставин пригнїтали мов тягар єї душу , — пригадувала собі відослану працю і мов відчувала , що від неї ллє ся якесь сьвітло ; що она „ душа “ єї істнованя , і що все проче тепер в єї житю річ побічна . Так , в тій працї спочивала єї будучність , крило ся єї щастє , звідси походило для неї „ житє “ і она віддала ся якимсь прегарним , пишним надїям , а душа єї роз'яснилась мов від сонця … XV . Було се пізною осению , в рік по смерти Марко , коло десятої години перед полуднем . В старім парку міскім устелило ся по стежках і алєях сухе , з дерев упавше листє грубою верствою . Дерева з ясно - жовтим золотаво - блискучим або червоним листєм , осьвіченим соняшним сьвітлом , з - помежи ще зелених дерев впадало вже здалека в очи . А поміж величезними , рядом стоячими яворами і густо засадженими иньшими деревами головної алєї звисала ранна мрака великими нефоремними шматами . Сьвіжий , потрохи землистий запах наповняв воздух . В парку панувала тишина і лиш кілька помічників огородника і кілька малих дївчат снувало ся по алєях , змітали листє з доріг і вивозили кудись . Крім них не було нїкого видко . Мовчазний парк з своїми алєями , з своїми дорогами до їзди і нерухомими , мармуровими статуями , лежав в своїй осїнній красї поважно , мов якийсь замкнений аристократичний сьвіт , котрий випрашає собі всякого голоснїйшого і живійшого руху , з винятком звуків пливучої води або пташиного щебетаня . Об'ємисті ґрупи старих бородатих смерек здавали ся темно - синї , а між ними миготїло кроваво - червоне листє білих берез , облите ранїшним промінєм сонця мов полумям .
Indietro Pagina 160 di 192 Pagina 160 di 192 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
