Salta il testo dell’articolo
Так , она належала до сего народу , що угнїтав і переслїдував Русинів цїлими віками , корив , батожив єго , розбивав єго силу і висисав єго кров ; понижав єго і глумив ся над ним при кождій нагодї , накидував насильно своє панованє , а до сьвітла і висоти не допускав ; орудуючи брудом і підлостию сам зростав , а тимчасом єї нарід … О Боже , Боже , де правда ? Перед єї зворушеною душею стала цїла сумна істория єї народу . Виринула нараз горда козаччина , станула і теперішність : той визисканий , на нїчо зведений , оббріхуваний нарід , раб той поневіряний , що не зазнавав нї добра нї спочинку , що єго доля — годувати крівавою працею сильнїйшого фарисея ! Она розсьміяла ся гірким сьміхом . А він , що знав об тім всїм , ростив давно сам ненависть в єї груди до них , він , висунувшись працею одного такого раба на верх , лїз тепер ворогам тим під ноги , повзав ся і запродав ся ! Запродав ся ! Так , бо він єї не любить . Ох , чому - ж не охороняв єго талїсман любови ! чому не йшов за голосом серця , перед котрим корить ся все , котрий єднає і найлютїйших ворогів , і перед котрого потугою щезають всї ріжницї ; о , чому не любив сеї Польки ? Чи він збожеволїв , чи упав дїйсно так низько ? Она підвела голову , слухаючи гомону з тої сторони , в котру покотив ся еквіпаж . Чи він не вертав ще , щоб она прозвала єго тим прізвищем , яке заслужив собі ? … Опісля підняла ся в цїлім своїм гордім зростї , піднесла руку і погрозила нею в сторону парку , а уста єї прошептали з неописаною погордою якесь однїське слово … Тепер була вже спокійна , не мала з ним нїчого спільного і не мала жадної страти . Лїпше вмерти , нїж станути з таким пятном перед своїм народом , сто раз лїпше вмерти ! Она силувала ся відвернути думки від него і від цїлої тої справи , хотїла отрясти ся з них , мов від чогось улазливого , пригноблюючого , однак єго лице з огидно услужним виглядом і великі чорні , вибалушені очи тої дївчини пхали ся їй раз враз перед душу … Она була майже гарна і виглядала по паньски ; те признавала она їй охотно … Нараз пригадала ся їй єї праця і мов камінь упав їй з серця . Она підняла ся з свого місця , обтріпала сукню , повідчіпляла поодинокі листки , що попричіпляли ся були до неї , і відітхнула лекше . Нагадавши се , немов віджила . Що она могла забути свою працю ! Адже в нїй спочивав єї сьвіт , ожидало єї якесь щастє ! І вперше відчула те цїлковите вдоволенє , яке подає праця тому , котрому здає ся , що житє не зберігає для него вже нїчого більше . Так , праця не обманила ще нїкого , бодай того нї , хто шукав в нїй відради і шукав більше , чим буденного щастя … XVI . Було се з кінцем грудня і між четвертою а пятою годиною по обідї . Небо заслонило ся одною величезною понурою хмарою . Скажений вітер гнав улицями , вив диким зойком , а густі платки снїгу , що сипали ся мов без тямки з небес , метали ся шаленим летом у воздусї . Они клубили ся , розлїтали ся і покривали хутко землю білим покривалом , а по дахах , деревах і віконних примурках устеляли ся білим пухом … Наталка придивляла ся заверюсї з задумою . З єї вікна було видко в далечинї одну часть міского парку . Він тягнув ся далеко і становив великаньску картину , котра пишала ся кождої пори року иньшою красою барв . Зимою лежав хмарно , неприступно , сповитий в білявих мраках мов у заклятім снї .
Indietro Pagina 165 di 192 Pagina 165 di 192 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
