Salta il testo dell’articolo
Комната осьвічена слабо . Она лежить зморена і єї гарні білі руки звисають сплетені безсильно понад край отомани і відбивають ся блїдо від темного єї тла . В єї души запанувала якась пітьма , здавало ся , що одна з єї найзвучнїйших струн урвала ся . „ Хто винен , хто винен ? “ шевелять єї уста і она передумує все наново ту думку , що в нїм любила свій нарід , рідну пісню свою , котрої частина потонула з ним в якусь бездонну глубінь безповоротно , і одного голосу стало знов меньше … Хто винен ? XVII . Чотири недїлї пізнїйше вийшла она з дому , щоби побачити єго вінчанє . „ Де люди люблять ся , там мусить той корити ся , що найбільше любить “ , писав десь раз Данець Якобзен . А що она любила більше , то черга корити ся припадала на неї . На судженій Василя мусить щось бути , коли він женить ся з нею ; она має прегарно Лїшта грати . На дворі погідно , тепло . В неї є охота погуляти на сьвіжім воздусї , і аж потім піти в костел . Она звертає ся в місто і йде головною , ясно осьвітленою улицею . Перед нею , за нею тиснуть ся люди . Она йде скоро , майже без пляну . В єї душі хмарно і она потребує тепла і простору … По проходї зайшла в латиньский костел . Тут мало відбувати ся єго вінчанє . Вступивши сюди она змінила ся до глубини душі . Єї напало страшне зворушенє і якась пропасниця . Костел був богато осьвітлений , набитий видцями і повний голосного шепоту . Якась дивна , а , як їй здавало ся , гнетуча атмосфера наповняла єго . Головний престіл , а радше великий образ розпятого Христа на престолї здавав ся немов сьвітлом облитий : а міска інтелїґенция і велика маса знакомих молодої обступила єго зовсїм . Всї бажали молодим людям глядїти прямо в обличя . Она всунула ся також близько престола і сховала ся за якусь старшу даму , що , вичублена мов молоде дївча , перешіптувала ся без перерви з своєю сусїдкою . Чувство горячого сорому обгорнуло єї , що й она находила ся тут , і она ховала ся за цїкаві дами , щоб єї нїхто не замітив . Їй здавало ся , що всї мусїли відчути , що й она тут , і відгадати причину єї приходу . Бо що - ж пригнало єї сюди ? Ах , просто сьміх бере ! … В послїднім часї она майже числила години до сегоднїшного вечера , ну — і діждала ся вкінци єго ! Ах , она була би сама з себе реготала ся , що всї кругом неї обглядали би ся за нею . І чи не варто було заглянути їй в лице ? Чи такий конець не був інтересний ? Она схилила голову боязко за спину дами , що перед нею стояла , і майже не важила ся дивити ся на зібраних . Они ждали в цїкавій нетерпеливости , заглядаючи раз по раз до входових дверий . Скілько то їх було , жінок і мужчин ! завсїгди суть се лиш жінки і мужчини ! А як блїдо і втомлено і скорбно виглядали лиця декотрих жінок ! Майже всї они — думала она — стояли також раз тут , складали присяги „ вірности “ і здобули собі тим „ історию “ . Тепер стоять і ждуть .
Indietro Pagina 177 di 192 Pagina 177 di 192 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
