Salta il testo dell’articolo
II . Недавно Лєна вернула з родичами до дому , а вчера принесла вже й новину , котрою заінтересував ся цїлий дім . Від трьох років мешкає біля нас богатий надлїсничий з донькою . Познакомивши ся з нами , живе з вуйком в великій приязни , а донька єго Зоня , гарна , енерґічна , бистроумна дївчина єсть найлїпшою товаришкою Лєни . Спершу видїла лише мене . Зі мною говорила , менї звірювала ся , мене до себе запрошувала , що хвилї прибігала , Лєни наче й не замічала . Разів зо три лучило ся Лєнї відвідувати єї без мене . З того часу Зоня наче не та сама супроти мене . Похолоднїла , стала горнути ся більше до Лєни , усьміхала ся іронїчно , коли я виявляла деякі з своїх поглядів , а остаточно дійшло до того , що ми одна другій остали ся лише якимись „ добрими знакомими “ . Знать , не умію собі зискувати людий , як тїтка каже . Не так , як Лєна . Она вміє і приговорити , присїсти , попросити , і засьміє ся в потребі , і заплаче , а яка вже ввічлива ! нераз мало під ноги не підстелить ся . Я нї . При чужих стаю чогось неспокійна , наче бою ся їх доторкнути і словом , щоб не завдала якого болю , або щоб они мене не діткнули чим . Зворушу ся нї з сего нї з того , особливо коли почну щось оповідати … Така вже якась неспосібна … „ Коли говориш , — критикують мене — то замісць другому в очи дивити ся , дивиш ся Бог знає куди єму понад голову , або голову відвернеш , а очи твої лише так по сьвіту блукають ! “ Нї ! я неспосібна . Більше уже з панною Мариєю згоджую ся , з старою ґувернанткою Зониною . ( В Зонї мати умерла ) . Она така лагідна , нїжна . Голос у неї наче аксамітний , а сама дрібна , філїґранова . Лише нервова до крайности і вражлива . Подивляю нераз єї терпеливість , бо Зоня деколи така жорстока , або єї батько такий скупий ! … І принесла Лєна новину від Маєвских , що повернув їх молодий свояк з Морави , де пробував два роки у якогось фабриканта за домашного учителя . „ Цїлий дім в воєннім настрою “ оповідала . „ Надлїсничий захмарений , Зоня остра мов бритва , а пан „ братанчик “ хоч і привітні , але такі вже неприступні , що крий Боже ! Не знати , що се в них стрілило ; однак видко , що молодий тому причина . Та з часом я таки довідаю ся , о що їм пішло . Коби лише скорше той вечерок . Ми підемо , мамочко , правда ? “ „ Підемо . А ти подивилась би завчасу на свою рожеву сукню , Лєночко ; може треба дещо відсьвіжити , або і докупити чого “ … „ Подивлю ся , мамочко . А Наталка що вбере ? “ „ Наталка ? Їй би убрати ту темно - понсову сукню , що переробила з моєї . Она лежить на нїй складно і єсть їй до лиця . Тепер нема за що купувати другої . Она се сама знає . “ „ Знаю , тїточко , і уберу , котру скажете . “ Менї байдуже , яка она собі там , чи ясна , чи темна . Менї на думцї панна Мария . Чи й она в воєннім настрою ? Раз якось — давно сказала менї , що любить того „ братанчика “ ( він зве ся Василь Орядин ) наче рідного сина . * Нинї бачила я Зониного свояка перший раз , хоч він , як чую , переходить дуже часто попри наш дім . Він високий , стрункий і , як менї видить ся , смаглявий . Єго рухи повільні , Лєна каже : „ симпатичні “ . * ( По вечерку ) .
Indietro Pagina 14 di 192 Pagina 14 di 192 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
