Salta il testo dell’articolo
VIII . Вже третїй рік кінчить ся , відколи покинула я дім своїх кревних і пробуваю між „ чужими “ . Дама , в котрої я жию , се вдовиця по лїкари , Хорватї , що звав ся Марко , заможна і не молода вже женщина . Дїтий в неї нема , крім одного сина від першої жінки єї мужа , а син той є лїкарем при маринарцї . Дивна се женщина , а ще дивнїйша минувшість єї . Богата , образована , пішла з замилуваня виховувати дїти в аристократичних родинах , в котрих проживала аж до часу свого знакомства з лїкарем Марком . „ Але з чоловіками менї не щастило ся “ оповідала менї раз . „ Мій перший муж вінчав ся зі мною на ложи смертельнім , нагла недуга звалила єго і я довго , довго не могла того щирого гарного чоловіка забути ; а з Марком не пішло також лїпше , бо з ним жила я лиш пять років . Сего чоловіка любила я так , як не любила може ще жадна жінка . Він не женив ся зі мною з любови , а більше , як казав , з поважаня і тому , що в мене було образованє . Стараючись о мене , заявив менї отверто , що не любить мене так , як любив свою першу жінку , що однак не дасть менї причини чути ся з ним нещасливою і жалувати свого поступку . І він говорив правду і додержав до послїдної хвилї свого житя даного менї слова , значить : уладив менї житє як найкрасше . Я не могла єму докоряти , що не відчував для мене такого чутя , як я для него , о нї ; він просто не міг в друге любити , належав до тих вірних глубоких натур , що не відновляють ся в своїх чувствах , а мають в своїм житю лиш раз „ весну “ ; — така натура була в него . Я була горда , що він як раз мене вибрав . Він міг ще сьвітлїйшу партию зробити , однак єго приковало моє образованє до мене і пересьвідченє , що я одна гідна виховувати єго сина по єго дорогій незабутній жінцї , і що він чує ся тим щасливий … І я виховувала сю єго дитину з найбільшим старанєм та й не жалую свого труду і любови , бо надгорода за се наступила вже . Іван ( так звав ся той син ) то одинока радість мого житя , а як Бог допоможе , то послїдні лїта прожию коло него ; — се обіцяв він менї , і він додержить слова . “ Він вступив лиш на якийсь час до маринарки , головно тому , щоби звидїти сьвіт ; опісля хоче осїсти ся ту і зажити житєм і звичаями свого колись так почитуваного і загально любленого батька . Я не знаю єго , того Івана : від часу , як я тут у панї Марко , не відвідував єї анї разу , але она зве єго своїм ангелом , а листи єго до неї дишуть глубоким поважанєм , тонким чувством і незвичайною інтелїґенциєю . У панї Марко широке знанє , а дар бесїди імпонуючий . Коли говорить , можна за нею писати . Єї мова поправна , інтересна , і в неї разить лише одно . Обдарена богатою фантазиєю пересаджує кожду прожиту подробицю , представляє єї майже неможливою . Часто оповідає цїлі романи , в котрих грає завсїгди сама головну ролю . Я прислухую ся їй радо . Всї єї оповіданя уложені так зручно , кінчать ся так щасливо , що она ними бавить мов книжка . Єї вигляд симпатичний , а она сама поважна , спокійна і держить ся дуже строго давного доброго тону .
Indietro Pagina 92 di 192 Pagina 92 di 192 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
