Salta il testo dell’articolo
Коли ловлю себе на тім , що єго образ стає перед мою душу , то заявляю собі насьмішливо мов якійсь иньшій істотї , що про те все люблю єго . Заразом обгортає мене почутє , мов би тепер з сею любовю приступало до мене щось величне і поважне , щось , що лучає ся чоловікови лиш раз в житю … Иньшим разом закидую все і поринаю в працї . Узрівши єго якось раз в містї вже здалека , я забігла скоро в якусь противлежну улицю і втїкала нею так скоро , як лиш при людях випадало , щоби не подибатись з ним . Сильно зворушена , відчувала я цїлком те саме прикре чувство , що тодї при єго сьміху на виставі — гидке чувство покори … IX . І знов минув довгий одностайний час , минула зима , настає лїто . Про Орядина менї майже байдуже . „ Відцуралась “ єго майже цїлком , і жию знов „ спокійним “ житєм . Нового в нїм не лучалось менї нїчого , хиба може те , що в мене одного знакомства більше . Пізнала я сина панї Марко , лїкаря ; пробував у нас щось шість недїль . Одного дня прийшов від него лист , в котрім писав , що прибуде . Сам не надїяв ся , що як раз тепер буде мати нагоду побачити свою матїр ; однак пізнїйше відплине може де далеко і подорож та забере богато часу , тому користає із свобідних шістьох недїль і прибуде , щоб оглянути свою батьківщину і дорогу матїр . Утїха панї Марко була невимовна . Не бачила єго майже три роки і їй здавало ся , що з єго приїздом прибуде все єї минувше щастє , вернуть гарні днї єї минулих лїт , і она аж поздоровіла . „ Я ладила ся вже умирати “ говорила своїм знакомим , усьміхаючись весело , „ а тепер аж поздоровіла . “ Цїла хата готовила ся на єго принятє , мусїла пристроюватись мов молода для молодого . Все блистїло , сияло в нїй , дишіло якоюсь сьвяточностию , новостию , якимсь ожиданєм . Для него призначена комната стала ся осередком думок доброї матери і она була би найрадше прикрасила єї лиш самим золотом і сріблом . Найкрасші і найдорожші цьвіти мусїли перенести ся до єго комнати , а она любуючись їх барвним видом , говорила раз по раз , що він їх любить , любив їх ще малим хлопцем … Я бояла ся єго приїзду . Відвикши від мужчин , я стала майже несьмілива і боязлива і уникала з ними стрічі . Мене обгортав неспокій при думцї , що прийде ся небавом проживати з чужим незнакомим чоловіком під одним дахом , стрічати ся з ним по кілька разів денно , сидїти разом при столї , відповідати на єго питаня . Се було менї дуже не в смак і я зітхала нишком і просила Бога , щоб той час минув як найскорше , і щоб ми знов лиш обі остали ся , проживали тим тихим спокійним житєм , як доси . Від часу до часу прокидало ся в менї і чувство зависти . Панї Марко , котра занималась доси лише моєю особою , „ любила “ доси найбільше мене , зверне ся цїлою істотою ( так думала я ) до свого того боготвореного сина і я остану ся для неї лиш „ товаришкою “ , потрібною тілько до услуги .
Indietro Pagina 98 di 192 Pagina 98 di 192 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
