Salta il testo dell’articolo
X . Цілу зіму й весну Кайдашенки прожили в ладу . Кайдашиха , котру тепер на селі дражнили безокою ікономшею , сердилась на Мотрю , але невістки на те не вважали и жили між собою в згоді . Лаврін любив Мелашку , ніколи іі не то що не бив , и пальцем не зачепив , навіть ніколи не лаявся з нею . Мотря часто гризла голову Карпові , але він не любив говорити и більше мовчав . Але настала весна . Хати Кайдашенків стояли дуже близько одна коло другоі , а іх огороди були перегорожені тільки поганеньким тином … Мелашка посадила огірки около самого тину . Огірки зійшли , як зелене руно . Показались ранні огірочки . Мотрин півень перескочив через тин та давай вибірати мелашчині огірки . Півень сокотав та скликав курей . Всі мотрині кури перелетіли через тин та в огірки ! За курми полізли крізь тин курчата . Квочка вигребла яму саме серед огудиння , аж перекинулась до гори ногами . Стара Кайдашиха вийшла на город , угляділа таку шкоду , та аж за голову вхопилась . Вона налапала під ногами палицю та й поперла нею на курей . Палиця влучила в півня ; півень киркнув и потяг через тин перебиту ногу . Двоє курчат лягло на місці . Мотря вибігла и вгляділа свого півня . Півень тяг ногу по землі . — Чи це ви , мамо , перебили моєму півневі ногу ? крикнула Мотря через тин до Кайдашихи . — А тож хто ? Це тобі за ті яйця , що позбірала з нашого горища , говорила Кайдашиха : а як ще раз твоі кури підуть на наші огірки , то я іх поріжу та поім . — То й заплатите ! Хіба в нас волості нема , говорила Мотря : не було вам на городі місця для огірків ; насадили пак під самим перелазом . Карпе ! чи ти бачиш , що то таке ? — А що ? півень ногу волочить , обізвався спокійно Карпо . — Карпе ! піди до матері та скажи ій , нехай вона другий раз не бє моіх курей , чеплялась Мотря . — Гм ? мукнув Карпо , стоячи коло хати . — Карпе ! чи ти чуєш , чи тобі позакладало ? кричала Мотря . Карпо стояв и дивився на півня . — Карпе ! чи ти глухий , чи ти хочеш мене с світа зігнати ? Піди та вилай свою матір . — Йди та лайся , про мене , хоч до самого вечора , сказав дуже спокійно Карпо . — Так , єй Богу , так . Оце добре ! Мати вбила двоє курчат , перебила півневі ногу … — Підсипай , підсипай перцю , насмішкувато сказав Карпо . — Біжи , нехай Лаврін заплатить за півня ! крикнула Мотря під самим ухом у Карпа . — А ну голосніще , бо не чую ! Підкидай соли до перцю ! бо вже давно іли с перцем . — Піди посип перцем своій матері в носі та в роті , кричала Мотря . — Та й бриклива ж ти , Мотре , хоч я тебе колись любив за той перець . Вже дуже наперчила міні ! — Бий тебе сила божа , ледащо ! крикнула Мотря , кидаючись до Карпа . — Одчепись , бо як пхну , то й перекинесся ! промовив спокійно Карпо , скоса подивившись на Мотрю и насупивши брови . Мотря оступилась .
Indietro Pagina 95 di 103 Pagina 95 di 103 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
