Salta il testo dell’articolo
— Гляди лиш ! побачимо , яких пухових подушок навезе твоя Мелашка , обізвалась Кайдашиха , обтераючи хусткою чоботи . — Хоч між дровами , аби с чорними бровами ! сказав Лаврін : хоч під лавкою , аби з гарною панянкою . — Побачиш ! краси на тарільці не краять . Чорними бровами не напєсся й не наісися , сказала Кайдашиха и пішла в двір . — И на чортового батька ій здались ті попаді ! Хочеться ж дражнити попових собак ! бубонів собі під ніс Кайдаш . Вже сонце зайшло , вже на дворі смерклось , а Кайдашиха сиділа та щебетала в попаді . Воли стояли , похиливши голови . Лаврін сперся на тин и думу думав . Кайдаш заснув , простягнувшись на возі . Забрехали собаки в дворі . Кайдашиха вийшла с хати , весела , неначе прийшла с церкви . — От хто мене витав ! то не так як Балашиха . И Господи ! не знали , де й посадити мене . Поіла мене матушка и чаєм , и горілкою , и наливкою , хвалилася Кайдашиха и тим трохи примирилась з гидкими Западинцями . Через тиждень Лаврін повінчався з Мелашкою и привіз іі в батькову хату . VI . Тиждень прожила Мелашка в свекровій хаті , як у раю . Після вбогоі батьковоі хати вона ніби ввійшла в панські покоі . Кайдашева хата була просторна , с чималими ясними вікнами , з новими образами , з великими вишиваними рушниками на стінах та на образах . И зелений садок и маленька пасіка в садку під горою , и криниця під грушею , и левада , и зелена діброва на горах , и розмова з Лавроном за пасікою ; все ніби заквітчало свекрову хату квітками та залило пахощами . Тиждень минув , як одна година . Мелашка ніби не бачила , як пяний свекор лаявся с свекрухою , ніби не чула , як свекруха зразу обсипала іі неласкавими словами . Кайдашиха привитала старшу невістку попереду солодкими медовими словами , а потім уже дала ій покуштувати полиню . З Мелашкою вона обійшлась инакше : вона зразу почастувала іі полинём . Вона не полюбила Мелашчиних батьків , и як тільки бралась за тімя , то згадувала Западинці и своі розглядини в Балашів . Мелашка була молода , незугарна до важкоі роботи , а Кайдашисі дуже хотілось на старість полежати та одпочати . Тільки тиждень після весіля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на Мелашку , показуючи ій роботу . На другий тиждень вона вже лаяла невістку и глузувала над нею . Ще вдосвіта Кайдашиха збудила Мелашку и загадала ій місити діжу , а сама поралась коло печі . Мелашка влізла руками в діжу и ніяк не могла вимішати тісто с самого дна : діжа була здорова , а вона сама була невелика на зріст и не могла достати руками до дна . — Лавроне ! підстав своій жінці під ноги стільчики ; бач , не достане руками й до половини діжі . Лаврін взяв маленького стільчика и підставив Мелашці під ноги . Мелашка вилізла на стільчик и , запнувшись білою хустиною , неначе боролась з здоровою діжею , тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками . Лаврін не зводив очей з Мелашки и милувався , як вона проворно орудувала руками , аж стільчик хитався під ногами . В неі на лобі виступив піт . — Лавроне ! втри жінці піт з лоба , а то ще в діжу накапає , знов сказала сердито Кайдашиха . Лаврін обтер своім рукавом горячого Мелашчиного лоба . Мелашка , як дитина , глянула на ёго темними очима й всміхнулась . Свекрушин докір полетів проз іі вуха , и не зачепив іі душі .
Indietro Pagina 50 di 103 Pagina 50 di 103 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
