Salta il testo dell’articolo
— Це , Мелашко , мабуть за тобою прийшли родичі ? спитала проскурниця : шкода міні тебе ! В мене ще не було такоі доброі , та робочоі наймички , як ти . — Ми , матушко , візьмемо с собою Мелашку , обізвалась мати : Господи , як вона мучила нас , доки ми іі знайшли . Слава тобі , Господи , що таки знайшли . Народ ворушився , гомонів , роспитував . Цікаві молодиці обступили Мелашку , іі матір та свекруху . Проскурниця покликала Мелашчину рідню до себе в хату . — Вертайся , дочко , до дому ; тобі ніхто й лихого слова не скаже , викручувалась свекруха ласкавими словами . — Та вже ж вернусь , ніде не дінусь . Як би ви знайшли мене , то я , мабуть , сама вже не вернулась би . Другого дня Мелашка з ріднею вийшла с Киіва . Всі йшли бором смутні та невеселі . А бір гув , як море в негоду , од самого тихого вітру , та наводив сум на сумні й без того душі . Мелашка прийшла до дому , и свекруха справдила своє слово : од того часу вона знов облила Мелашку солодким медом , а полинь неначе сховала десь у комору для Мотрі . Кайдашиха боялась , щоб Мелашка знов не чкурнула на Басарабію , або й заграницю . Слёзи та несподівана тревога помирила сімю , неначе всіх помиряюча смерть . Вернувшись до дому , Кайдашиха поіхала в Богуслав на ярмарок , набрала Мелашці на спідницю й на хвартух , купила здорову гарну хустку и новий жовтий с червоними квітками очіпок . Через два тижні Мелашка обродинилась : вона мала сина . VIII . В Кайдашевій хаті стало тихо : свекруха помирилась з невісткою . Зате на дворі , між двома господарями , старим та молодим , почався нелад . Лаврін вже вважав на себе , як на господаря . Він був менчий син у батька , и все батьківське добро , по украінському звичаю , припадало менчому синові . Лаврін знав , що батькова хата , батькові вила й вози , все батьківське добро , все то ёго добро . Він перестав слухати батька , а батькові хотілось порядкувати в господарстві . Кайдаш постарівся и став ще частіще заглядати в корчму , запиваючи давне панщанне горе . Всі гроші , що він заробляв у пана та в людей на возах , на плугах та боронах , старий Кайдаш пропивав у шинку . Він не давав Лавронові грошей у руку , и Лавронові стало важко покорятись дражливому та лайливому батькові . В Петрівку починалась косовиця та грабовиця , а тим часом поспів и ранній ячмінь рихоль . Старий Кайдаш загадав звечера Кайдашисі та Мелашці гребти сіно , а Лавронові косити ячмінь . Кайдашиха з Мелашкою вранці пообідали и зібрались у поле . Мелашка взяла на руки дитину , причепила на спині колиску й треноги для колиски ; Кайдашиха забрала граблі , тикву з водою и вони вирядились у поле . Старий Кайдаш порався в повітці коло свого майстерства . Коли дивиться він , серед двору Лаврін запрягає воли , а коса лежить на призьбі . — Чом це ти , Лавроне й досі не йдеш у поле ? чи ти не бачиш , що сонце вже от - от поверне на полудень ? спитав Кайдаш : та нащо ж ти оце запрягаєш воли ? — Поіду до млина : казала мати , що нема борошна , обізвався Лаврін , завертаючи воли до воза . — А я ж тобі велів ити косити ячмінь ! — Постоіть до - завтра , ні де дінеться : не втече . — Ти ж знаєш , що ячмінь зовсім стиглий ; зараз висиплеться . — Ячмінь ще не зовсім стиглий , ще й два або й три дні постоіть , обізвався Лаврін . Гей перістий ! ший ставай ! крикнув він на вола .
Indietro Pagina 73 di 103 Pagina 73 di 103 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
