Salta il testo dell’articolo
II . Нарешті , після багатьох виправок та перекреслень на аркуші лишилось небагато слів , ніби вже цілком прийманих : « Шановні товариші ! В останньому числі Вашого журналу надруковано моє оповідання . Напишіть , будь ласка , чи не треба Вам ще оповідань , я можу прислати . Моя адреса — Київ , Львівська вулиця 51 , 16 . Стефан Радченко » . А втім , поміркувавши краще , йому здалося , що факт надрукування його твору в журналі такий очевидний , що посилатись на нього зайво , і відповідного рядка він викреслив . Ще розваживши , визнав за образливе для власної гідности настернятись із своїми оповіданнями , і після останнього скорочення лист прибрав вигляду , що його цілком задовольнив : « Шановні товариші ! Моя адреса — Київ , Львівська вул . , 51 , 16 . Стефан Радченко » . Переписавши ці рядки в двох примірниках , хлопець заадресував їх на журнали — один харківський , другий київський , — і відчув глибоке , втомне полегшення . Потім встав і ходив по кімнаті . Було коло восьмої вранці ; половина другого поверху , де його кімната була , ще тільки прокидалась . З кухні крізь кілька зачинених дверей до нього доходив шум трьох примусів , відповідно до числа родин , що збито жили в решті чотирьох кімнатах цього помешкання . Своїх сусідів він майже не знав , посидцем сидячи весь час у своїй хаті , а то більше не здибаючись з ними в кухні , де звичайно відбуваються хатні зустрічі , знайомства й сутички . До цього головного нерва життя з плиткою , покарбованим від сікача столом , масною шафою й низкою сковород , кастрюль , друшляків та ополоники вздовж стін він зовсім не торкався , навіть умиватися вранці ходив до Дніпра , цим позбавляючи себе змоги зайти в стосунки з співмешканцями та їх у натуральному вигляді спізнати . До кухні ж бо звичаєвий кодекс родин дозволяє виходити в капотах жінкам , без піджаків чоловікам і незачісаним та заспаним без різниці стати . Спільність даху зближує людей не так тим , що вони можуть одне перед одним свої високі якості появити , як тому , що незмога їм заховати брудних сторін свого життя , що , на жаль , належать до базисних . Кожне помешкання — це невеличкий гурт змовників , що мовчки дають згоду на взаємні пільги , щодо пристойности , якої кожен з них уперто вимагає від того , хто вкупі з ним не має чести жити . Степан слухав цю ранкову симфонію буднів тим уважніше , що ніколи ще докладно її не чув , вранці не буваючи вдома . Невпинне хляпання дверима , крики господарів , що поспішали на посаду , бурчисті відповіді жінок , вереск виряджуваних до школи дітей , настирливий крик немовляти — свідчили за побут між п'ятдесятма й стома карбованцями місячної платні , побут інтеліґентного пролетаріяту , що звичайно зветься міщанством . Ці кількадесят кубічних метрів замкненого між стінами , стелею та підлогою повітря були безславною домовиною юнацьких поривів , краси , надій та рожевих сподіванок , що важили на світ , і хлопець , хоч почував себе проти звичайних людей незрівняно вищим , сумовито подумав з таємним ляком : « Ну , навіщо вони живуть ? Сьогодні , завтра , через місяць — те саме . Божевільні » . О дев'ятій годині , коли службовці розійшлись на посади , а дружини їхні — на базари , помешкання огорнула відносна тиша , що після галасу здавалась абсолютною . Сівши до столу під благодійним гіллям старої пальми , Степан видобув із закутку в шухляді пак паперів , писаних олівцем , і почав уважно їх розкладати . Це були чорнетки , складених ще минулої зими оповіданнів , разом три кінчених та одне почате , розміром більші проти видрукуваних , але спільних із ними темою — революція і повстання .
Indietro Pagina 72 di 155 Pagina 72 di 155 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
