Salta il testo dell’articolo
— Прошу , — відповів Степан . Вони пильно одне одному вклонились , і Максим пішов перший , зникнувши в імлі , як і вирнув , а хлопцеві все , що сталось допіру , нараз видалося маревом , прикрою грою уяви . Силкуючись сприйняти бачене , як дійсність , та добре його обміркувати , він дратувався марністю своїх спроб і сердито поїхав трамваєм , похмуро поглядаючи на темні брили будинків , що , здавалось , щільно пливли повз вагонові шибки . Вдома згадав , що не вечеряв , але виходити вже не хотів . Загодя знаючи , що нічого їстивного не знайде , він порився з нудьги в шухлядах ; і закуривши , почав недбало гортати свої зшитки та записки . Один аркуш несподівано звернув його увагу . Він розгорнув його , зацікавився й прочитав : « Сьогодні вирішив розпочати щоденника . Є хвилини , що треба відзначити . Мої оповідання — видрукувані ! ! Хочеться крикнути — видрукувані ! І бачу — рівний шлях переді мною . Я йду — ні , лечу , шугаю ! Так вільно мені , тепло , радісно . Цілую цей день » . Він кинув цигарку , збираючись порвати папірця . Потім , добувши олівця , великими чорними літерами накреслив через рядки одне слово — Йолоп . V . Дедалі більше починала турбувати Степана Радченка справа з його оповіданнями . Минуло вже досить часу , щоб він позитивну відповідь міг одержати , але редакція жадної звістки йому не подала . І стереотипний напис на обкладинках журналів , що , мовляв , з приводу неухвалених рукописів редакція не листується , набував у його очах гнітючої рації . В рядках цих бренів похоронний марш його зухвалим надіям , що раптом охопили його й кинули у невідоме , темне річище , у вир , що зібгав його й загрожував викинути на пустинний берег . Поволі , спочатку мов гіркий присмак до думок , але невпинно , щодня виразнішаючи , проходив йому в серце сумнів . Не відаючи ще властивої мети своєї зневіри , він почував уже те прикре невдоволення , той кепський настрій , що , відриваючись від дійсної причини , чіпляється за перше - ліпше і висуває наперед другорядне , хоч ним силкуючись свою наявність виправдати . Він заходив у безпорадний стан , і таємні сили душі , справжні янголи - охоронці людини , божественно - сліпі й божественно - наївні , вживали нишком усіх заходів , щоб одвернути його увагу від дійсної небезпеки , щоб підмінити її хоч кількома , тільки дрібнішими , і тим застерегти його від можливої катастрофи . Інстинкт самоохорони , такий брутальний та немудрий зовні , скільки міг провадив у хлопцеві хитру роботу , напосідливо доводячи , що його турбують тільки дрібниці невстаткованого побуту , дрібниці минущі й виправні . То ж йому на думку спало , що харч у Нархарчу не досить поживний для його організму , і він перейшов до приватної їдальні ; то почало здаватись , що на повітрі мало буває , і він став гуляти вдень між першою та другою годинами , не зважаючи на мряку й негоду . Діставши нежить і легенького бронхіта , страшенно стурбувався за своє здоров'я і старанно роздивлявся на змокрілу від харкотиння хустку , шукаючи па ній слідів туберкульозної крови . І хоч ніколи не знаходив жаднісінької краплини , страх за фізичний стан свій , що здавався йому похитнутим , набридливо докучав йому . Мацаючи свої біцепси , почував у них втрату колишньої пружности , кволість і неохоту рухатись . І справді , під час цих ретельних дослідів з пристрасним бажанням знайти ознаки занепаду , тіло його м'якло і мліло , послужливо даючи потрібні докази знесилення . Тоді його огортав сум і невиразне ремство .
Indietro Pagina 90 di 155 Pagina 90 di 155 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
