Salta il testo dell’articolo
VII . Збірка Степанова вийшла друком на початку січня нового року , швидше навіть , ніж він сподівався . Він відчув помірне задоволення , тримаючи її вперше в руках , подумав , що це річ для нього корисна й цінна , певний козир у його руках , але подумав без великого захоплення , заздалегоди , під час чекання , звикнувши до факту її появи . Бо не належав до тих , хто прагне методично , крок по крокові наближаючись до поставленої мети , та вміє спочивати на зупинках досягнення ; бажання його завжди були поривом , шо палив його , кликав навпростець через труднощі , що могли б бути полегшені обходами й терплячістю , і в поборенні неминучих сумнівів він марно тратив радощі здійснення . Душа його була жорном накарбованим , жорном невпинним , що меле разом з добірним зерном кукіль і вівсюг життя . Другого дня книжку свою він перегорнув , роздивився на шрифт , на обкладинку , проглянув назви оповіданнів у змісті , але перечитати не зважився , почуваючи ніяковість перед собою за написане . Та чи й варто було його писати ? Аджеж , писавши , не тямив , ні навіщо , ні чому він пише ! Яка може бути ціна такій несвідомій праці ? Він показав збірку Зосьці , сподіваючись від неї похвали та поради . — Оце ти написав ? — сказала вона . — Люди такі коміки ! Все вони щось накручують , накручують … — Так покинути ? — спитав він . — Н , , вже пиши , коли почав . Він і сам це чудово розумів . Треба писати , коли почав ! Ця книжка обернула йому письменство в обов'язок , у вимогу , в слово чести , що він мусів додержати . Але разом з тим воно переставало бути для нього простою грою в славу , способом висунутись серед безлічі своїх подоб , набуваючи в його очах значіння праці занадто відповідальної , щоб дозволити собі писати про будь - що і якось . Чому ? Він і сам не міг цього з'ясувати , не міг простежити тоги плутаного шляху , яким пройшли його стосунки з літературою від хлоп'ячої витівки до душевної виразки . Граючись , він порізався й ненавмисне перетяв ті жили , що в них серце жене повінь крови . Отже , мав творити тепер під подвійним тягарем обов'язку й відповідальности . Треба писати . Ця думка не покидала його ні вдома , ні на лекціях , ні в розмовах , ні на побаченні . Він курив і обідав з нею , як з найкращим другом , як з невідступним ворогом . Треба писати ! Але про що ? Він вибрав і скомпонував кілька сюжетів з повстанського життя , рясного на пригоди , але по одному всіх їх збракував , почуваючи в них лукаве повторення того , що вже був писав . Ні , ця ділянка для нього вичерпана ! Та вона й відсунулась , стала якась примарна , не зворушувала вже тієї цікавости , що може захопити , примусити шукати й добирати намистини на новий разок , і він зовсім не хвилювався , що саме там нічого до вжитку знайти не спроможен .
Indietro Pagina 100 di 155 Pagina 100 di 155 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
