Salta il testo dell’articolo
Він хутко вийшов із лячного мороку , щільно , з острахом причинивши за собою двері . Комісіонер , одержавши гроші , зник , навіть не попрощавшись . А господарі вклонились йому дуже чемно . Він ще умовився з ними про каву вранці й про окремого ключа від парадних дверей . Потім викликав ліфта й м'яко спустився вниз . На вулиці він лишився знову сам , і знову страшний неспокій опанував його . Була ще тільки восьма . За дві години , відколи він з дому сьогодні вийшов , трапились дві незвичайні , виключні події . Дві — він мимоволі поставив їх поруч . Але ж який зв'язок між … тим і щасливою ліквідацією житлової справи ? І йому зненацька здалося , що він ступнув уперед , угору , покинувши когось на перейденому щаблі . Але на це потайне міркування , що ледве чутно торкнулось його голови , душа йому заскміла ще голосніше . На вулицях , якими йшов , він знову не здибав жадного знайомого . В цьому не було чогось дивного , але йому здавалось , що всі його нагло покинули . І раптом пригадав , що сьогодні саме 19 квітня , той вечір , що мав він справляти розлуку з поетом . Він радісно стріпнувся й пришвидшив ходу . XIII . Мандрівника в пивниці ще не було , і хлопець мляво сів до столика серед залі , оточений навколо постатями й голосами , що викликали в ньому огиду . Вперше за весь час пивниця була йому відразна . Вперше він спізнав банальність веселощів , що круг себе чув , штучність розпаленого алькоголем сміху , дешеву сухозлотицю тутешньої радости , і музика , джаз - банд із тарабаном , тарілками й цимбалами , що завжди підносила , звільняла його , тепер гнітила обридними мотивами й дратувала нестерпучим брязкотом . Він пішов би звідци негайно , коли б не чекав когось , і сидів , насунувши капелюха й злігши на стола , перед непочатою пляшкою пива , коло нього поставленою . Потім нетерпляче закурив , ламаючи сірники . Нарешті прийшов Вигорський у гумованому плащі й кепці на голові . Степанів вигляд вразив його . — Чому це чайльл - гарольдівський вигляд ? — спитав він , вітаючись . — Певніш у вас , бо ви їдете . — Їду , але нікого не проклинаю , — А я проклинаю , але не їду . Поет недбало махнув рукою . — Покиньте , від прокльонів світ тільки гіршає . Сьогодні визвався частувати Вигорський . — Але зважайте , — сказав він , — я став вегетаріянцем . — З переконання ? — спитав Степан . — Тільки для різноманітности . Коли страви й вино подано , поет знову спитав Степана : — Звідки ж , все таки , ця похмура мелянхолія ? Невже через мій від їзда ? — Ні , посміхнувся Степан , — це світова скорбота . Поет полегшено зідхнув . — А , це цілком безпечно . Він був дуже милий , веселий , ласкавий . І Степанові враз схотілось признатись йому , розповісти весь свій біль і його найтаємніші джерела . Та він тільки промовив : — Коли хочете правду знати , то це просто поганий настрій . Часом відчуєш , що ти — звір , кровожерний звір , і стане сумно . Життя жорстоке . Знаєш , що виправити цього не можна , і все таки шкода . Потім , якось ясніше зрозумієш , що й навколо ж самі тварюки , наволоч , мерзота , шибеники — і робиться страшно . Від того , що ти такий , як вони , і вони такі , як ти . — Та де ви бачите таке страхіття ? Степан безнадійно посміхнувся . — Де ? . . Ось , навколо . — Навколо — прекрасні , приємні люди ! — Ви все жартуєте , — сказав хлопець . — Аж ніяк . Ось гляньте , Поет перехилився на стільці й торкнувся рукою по плечі сусіда , що сидів позад нього . Той обернувся . — Вибачте , — сказав поет , — Ви мені дуже подобаєтесь , Дозвольте потиснути вашу руку . Той завагався , але руку подав . Навіть промовив : — Е … дуже дякую ! — Дивак ви , — зідхнув Степан .
Indietro Pagina 141 di 155 Pagina 141 di 155 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
