Salta il testo dell’articolo
На розі вул . Свердлова , потрапивши знову в тиск , він на мить затримався й глянув вздовж рівного схилу , яким підіймався трамвай . Там був несподіваний затишок поруч бурі , раптова заводь , де юрба , звернувши , розпадалась на окремі постаті , завмираючи й ущухаючи геть . Він провів очима трамвай , що зник на верховині , розчинившись у далекому мороці , і в цій синястій від ліхтарів смузі серед нерухомих , потуплених будівель відчув дивну красу міста . Сміливі лінії вулиці , досконала рівнобіжність їх , тяжкі перпендикуляри обабіч , велична похилість бруку , що спалахував іскрами під ударами копит , — війнули на нього суворою , йому ще незнаною гармонією . Але він ненавидів місто . Проз нахабні двері пивниць , звідки линула п'яна музика , проз арку , що кликала до лото , й крокодилячу голову над входом до казино , він минув Окрвиконком і зменшив ходу на пустинній увечері ділянці Хрещатика між майданом Комінтерну й схилом вул . Революції , де тільки самотні повії нудяться під темними ґанками . Позаду шумів Хрещатий Яр , праворуч линула музика з Пролетарського Саду , ліворуч шелестів людськими тінями Володимирський Горб . І трамваї не здавались тут такими настирливими . Степан вперше за цей вечір , одірвавшись поглядом від землі , підвів очі до неба , і чудне тремтіння пройняло його , коли побачив угорі ріжок місяця серед знайомих зірок , того місяця , що світив йому й на селі . Спокійний місяць , такий як і він , сільський мандрівець , приятель його дитинства й вірник юнацьких мрій , втишив йому те злісне почуття , що була навіяла вулиця . Не ненавидіти треба місто , а здобути . Ще мить тому він був погноблений , а тепер йому виділись безмежні перспективи . Таких , як він , тисячі приходять до міста , туляться десь по льохах , хлівах та бурсах , голодують , але працюють і вчаться , непомітно підточуючи його гнилі підвалини , щоб покласти нові й непохитні . Тисячі Левків , Степанів і Василів облягають ці непманські оселі , стискують їх і завалять . В місто вливається свіжа кров села , що змінить його вигляд і істоту . І він — один із цієї зміни , що їй від долі призначено перемогти . Міста - сади , села - міста , заповідані Революцією , ці дива майбутнього , що про них книжки лишили йому невиразне передчуття , в ту хвилину були йому близькі й збагненні . Вони стояли перед ним завданням завтрашшнього дня , величною метою його науки , висновком того , що він бачив , робив і має робити . Родюча сила землі , що проймала його жили і мозок , могутні вітри степів , що його породили , надавали пристрасної яскравости його марінню про блискучу прийдешність землі . Він розчинявся в своїй безмежній мрії , що захопила його враз і цілком , руйнував нею все навколо , як вогненним мечем , і , сходячи вниз вулицею Революції до брудного Нижнього Валу , знімався вгору і вгору , до жагучого мерехтіння зір . V . Місто чудне . Зокола воно рухливе й швидке , життя в ньому , здається , б’є джерелом і блискавкою шугає , а в середині , по хмурих кабінетах установ , воно тягнеться старим возом , обплутане тисячами правил та розпорядків . Удари цього міського формалізму Степан відчував щокроку , і хоч як виправдував їх об'єктивними причинами , вони не ставили від того менше дошкульні . Навчений гірким досвідом , він на дві години раніше з'явився на іспит призначеного дня , щоб застояти чергу , глибоко певний , що сьогодні справа з Інститутом буде остаточно розв'язана , і він матиме цілковите право одвідати Надійку з важливою , хоч і невидною відзнакою студента на своєму френчі . Щоправда , вчорашні вражіння заступили йому на час кохану постать . Вернувшись увечері додому , він довго сидів , курив і розважав про місто , його долю й справжні завдання . Але вранці прокинувся , як і завжди , бадьорий , повний молодої сили , що , мов рятунковий пас , не давала йому потонути в тій непевності , що тут його несподівано огорнула . Трохи вже призвичаївшись до нової оселі , він сміливо попросив у хазяйки відро і досхочу мився . І тоді знову спогад про Надійку залив йому душу турботним теплом .
Indietro Pagina 18 di 155 Pagina 18 di 155 Avanti 