Salta il testo dell’articolo
Він сидів , курив , потім зникав у хаті . Степан мимоволі почував до нього симпатію , бо юнак той здавався також самотнім , як і він сам . Але підійти й заговорити з ним не насмілювався . Спати лягав рано , не маючи світла , і спав допізна , надолужуючи спочинком свої злиденні харчі . Всі думки про шукання житла на зиму відкладав , а ж поки не одержить стипендії . Але справа раптом повернулась для нього зовсім несподівано . Одного вечора до нього підійшов сам господар , тонконогий крамар , привітався і навіть сів коло нього на чурака . Дивлячись убік крізь свої окуляри , він спитав хлопця : — Ну що , знайшли собі кватирю ? Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться . Дістане стипендію , це напевно , і вибереться . Крамар мугикнув . Його пропозиція була , така : хай Степан лишається в них , спатиме в кухні , — там є ліжко , — матиме обід і на сніданок та вечерю щось , а зате доглядатиме корови , наноситиме до хати води — кран був тільки надворі , — та настачатиме взимку дрова . Більше нічого . На цих умовах крамар згоджувався його законно заявити , як небожа . Коли дійшла Степанові черга відповідати , він трохи подумав , — більше з самоповаги , бо думати , властиво , не було про що : він умить зміркував , що матиме харч і тепле помешкання , а стипендія лишатиметься йому на одежу й книжки . Робота не важка . Щось краще годі й уявити . Хлопець поважно відповів : — Тоді я останусь . Гнідий підвівся . — Так перебирайтесь , — сказав він . Через півгодини Степан покинув свій хлів і оселився в невеличкій кухні , де під стіною коло плитки стояло ліжко , а над ним клацав дешевий дерев'яний годинник . Господиня назвалась Тамарою Василівною , видала йому гасову лямпку , шклянку молока , хліба й шматок печені , яким він і відсвяткував свої входини . Матрац на ліжку видався йому після варстату царським пуховиком , а вранці він почав уже виконувати свої нові обов'язки коровника , водочерпія та дроворуба . VII . В неділю , коли мала вернутись Надійка , Степан зробив надвечір генеральний огляд своїй одежі , попришивав непевні ґудзики голкою , яку звик при собі мати за довгий час парубкування , витрусив френча й витер чоботи торбинкою . Костюм свій він носив уже третій рік , сукно на ньому злиняло від сонця , але це було міцне офіцерське сукно , що не дасть дірок ще років зо три . Потім ретельно поголився перед маленьким кривим дзеркалом , що висіло в кухні , бо за останній тиждень став зовсім бородатий . Почуваючи себе свіжим , молодим і вродливим після цієї операції , хлопець бадьоро вийшов з хати , простуючи до Критого Ринку . Два дні , що він пробув на новому помешканні , заспокоїли й зміцнили його . Гаряча страва , що була знайденим скарбом після черствого пісникування , освіжила йому нутрощі й думки . Вчора він , при нагоді скористувавшись зайвиною гарячої води в казані , виправ свою білизну , висушив її на сонці й покачав . Він умів прати , прасувати , варити страву , навіть латати чоботи . Побачивши певність своєї невеличкої посади , він виніс уранці на базар дві сухі паляниці , вже непотрібні йому , і продав їх за десять копійок , бо не любив давати на загин щось , що можна було якось спожиткувати . Неохайности й неощадности йому ніяк тим часом не можна було закинути , і коли він на той гривеник купив два десятки легких цигарок , то таких розкошів дозволився б і останній жебрак того дня , коли має вернутись кохана , яку ждано і жадано .
Indietro Pagina 27 di 155 Pagina 27 di 155 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
