Salta il testo dell’articolo
У житловій спілці він мав прийняти групу в іншого лектора , товариша Ланського , і завмер , коли побачив його обличчя . Це був поет Вигорський , який сказав , що все - таки він Ланський від діда - прадіда . Під своїм прізвищем його вірші ніхто не друкував , а під чужим вони пішли . Степан сміливо сказав , що теж пише , і поет попросив принести йому твори того ж вечора . Завтра він їхав кудись далеко , бо це дурне місто йому обридло . Степан приніс йому свої твори , а сам блискуче провів першу лекцію про користь української мови . В кінці року він єдиний на курсі склав усі іспити . На лекції в установи він ходив у костюмі , а в інститут — у старому френчі , щоб не втратити стипендії . Він ніби мав два обличчя , і це його зовсім не мучило . У червні Степана знайшов Борис , який закінчив інститут і лишався при кафедрі . Він знайшов собі велику сонячну кімнату , а свою стару віддавав другові . Найголовніше , сказав він , що він жениться на тій самій білявій дівчині , бо кохання все - таки є . Степан радісно обійняв його й відчув полегшення , ніби з нього зняли тягар . Найважче було сказати про це мусіньці . Вона довго мовчала , а потім почала благати , щоб він лишився хоч до осені , хоч на місяць , хоч на тиждень . Коли він обіцяв приходити до неї в гості , вона крикнула , що він ще й брехун . Вона взяла його з вулиці , а він подає їй милостиню ! Але потім вона погладила його по голові й тихо сказала , що не сердиться . « Тебе я полюбила першого , — сказала вона . — Раніше я не любила нікого » . Вона колисала його , як дитину , і він заснув , а вранці в хаті не було нікого . Степан востаннє напоїв корів і наносив води . Потім він спалив у плиті свій френч , штани й сільські торбинки , а чоботи викинув . З двома акуратними пакунками він пішов у нове життя , і на душі в нього було сумно й гірко . X . Зоська Улітку Степан жив у Борисовій кімнаті на Львівській вулиці , де єдиною прикрасою була стара пальма в кутку . Він склав собі суворий розклад і жив за ним , як за законом . О сьомій ішов купатися на Дніпро , з десятої до третьої читав . Потім були лекції в конторах , обід і бібліотека . Увечері він учив мови й українську літературу , яка тепер стала йому найдорожчою . Одного ранку прийшов лист від Вигорського з Криму . Поет писав , що це прекрасні оповідання , безперечно , і що він розіслав їх по журналах . Степан побіг до книгарні й знайшов два журнали , де були його твори з підписом « Стефан Радченко » . Він сів у сквері в тіні й довго читав свої рядки , ніби вперше їх бачив . Того дня якраз минав рік , відколи він приїхав до Києва . Він вирішив це святкувати . Спершу випив кави з тістечком у кафе на Хрещатику , а потім купив дорогий квиток на концерт в опері . У фойє він розглядав ошатних людей і раптом відчув , що він тут зовсім сам . Ніхто з цих людей не знав , що він пише , і ніхто не говорив з ним .
Indietro Pagina 9 di 14 Pagina 9 di 14 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
