Salta il testo dell’articolo
У перерві він підійшов до лотереї на користь бездомних дітей і взяв квиток , який виявився порожнім . Потім він узяв ще один , і ще . Навколо зібрався натовп , що весело сміявся з нього . Двадцять третій квиток теж був порожній . Тоді маленька дівчина сказала , що сама візьме квиток , засунула руку в скриньку й виграла соску . Вона урочисто подарувала цю соску йому , і публіка плескала в долоні . Після концерту ця дівчина попросила в нього прикурити , і Степан пішов поруч неї . Вона була худенька , маленька , у пласкому капелюшку , і йшла швидко , майже по - військовому . Коли він спитав , як її звуть , вона суворо сказала , що йому до цього нема діла . Але потім додала , що її звуть Зоська , і не дозволила називати себе Зосею . « Бонжур ! » — кинула вона й зникла за дверима свого будинку . Через кілька днів Степан прийшов до неї , і вона сказала , що цього йому не дозволяла , але вийшла погуляти . Він повів її в кіно на найдорожчі місця . У темряві він узяв її маленьку руку , а вона не забрала її . Після фільму Зоська назвала його Аполлоном і звеліла купити квитки ще раз . Степан образився , що його звуть Стефан , але квитки купив . Біля її дому він її поцілував , і Зоська крикнула , що це нахабство . Він жалібно сказав , що любить її . А вона сказала , що не дозволяла цього й вони більше ніколи не побачаться . Але Степан тільки посміхнувся , бо вже зрозумів , що її « ніколи » нічого не означає . Йому подобалося , що вона справжня міська дівчина . З нею він ходитиме в театри й кіно й стане своїм серед городян . Тим часом лекції в інституті вже почалися , і Степан щодня обіцяв собі туди піти . Одного ранку він спитав себе , навіщо йому туди йти , і не знайшов відповіді . Спершу він злякався , потім зрадів і весь день ходив , як переможець . Стефан Радченко гарний і без диплома . XI . Окремий кабінет Журнал у Харкові прислав йому вісімдесят сім карбованців і просив ще творів , щоб видати цілу книжку . Він склав шість творів у пакунок , написав зверху великими літерами « Стефан Радченко . Бритва » й віддав на пошту . Тим часом прийшла осінь з дощами й туманами , і Зоська тепер щовечора ходила з ним у кіно . Він купував їй цукерки й сидів поруч , тримаючи її руку на колінах . Вона вже казала йому « ти » і називала його « божественним » , але далі поцілунків справа не йшла . Вона казала , що ніякої любові немає , бо це все люди вигадали . Коли він питав , навіщо ж вона з ним ходить , Зоська щиро дивувалася : та він же за неї платить ! Вона була дуже примхлива й за один вечір хотіла полетіти літаком , стати професором , моряком і пастухом . А іноді весь вечір мовчала й на прощання тихо казала , які вони дурні й що він нічого не розуміє . Гроші швидко танули , кімната стояла брудна й холодна , а білизна була без ґудзиків . Щоб заробити , Степан навіть написав сценарій для кіно про громадянську війну й послав його до кіноуправи . А справу із Зоською він вирішив розв’язати по - європейському й повів її вечеряти в окремий кабінет . Зоська заплескала в долоні , бо це було так чудово . Кабінет був у підвалі пивниці , де стіни були брудні , а стара канапа масна й облізла . Але Зоська була в захваті й сказала , що хотіла б тут завжди жити . Після вина Степан обійняв її , але вона раптом скрикнула , що тут брудно . Він знітився , став перед нею на коліна й попросив простити його . Тоді вона нахилилася й сама поцілувала його в губи . Вони довго сиділи поруч , як щасливі діти .
Indietro Pagina 10 di 14 Pagina 10 di 14 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
